Білий Кіт

Частина 2

Минуло кілька днів.

Все було сірим та монотонним, нічого не змінилося. Той самий маршрут, ті ж дії, без найменших натяків на зміну навіть у майбутньому. Кіра за цей час сходила всього один раз додому до сім'ї Сано і то на наполегливе запрошення їхнього дідуся прийти з ночівлею, взявши з собою сестру на прохання Емми, яка обожнювала малу як рідну, поки сама ж Кіара в гостях, навіть ночі не дочекавшись, прямо під час вечері заснула сидячи на стільці перед столом через надмірну перевтому.

Дівчина воліла цілодобово сидіти на роботі і брати переробки якщо дозволяло начальство, хоч і розуміла, що до добра це в майбутньому не приведе, гуляти в парку допізна, аби не повертатися додому в надії, що знайомі не спалять і їй не доведеться відмазки якісь -то вигадувати на ходу, з приводу чому вона одна і в пізніший час по парках розгулює, ходить аби де, ночувати у друзів час від часу, коротко, робити і бути де завгодно, аби не потрібно було ходити додому. Навіть ночами їй було комфортніше в парку, незважаючи на те, що це було небезпечно. Багато хуліганів, збоченців прохолоджувалося саме там.

Вона гуляла, мріяла про майбутнє, розмірковувала про плани, куди йтиме після школи. Кіра мріяла стати адвокатом і навіть знала за яким напрямом, насамперед вирішуватиме справи пов'язані з домашнім насильством і допомогою тим хто страждає від цього всього.

- Сестро, я спати хочу. Пішли вже додому. - пробубнила маленька Аяме, тримаючи за руку старшу сестру.

- Скоро підемо. - відповіла коротко та, не дуже маючи бажання там з'являтися.

- Тато знову тебе лаяв? Ти тому не хочеш додому?

- Так. Тому.

- Але ж сестричка не винна. А тато вибачиться коли ми повернемося. Все буде добре.

- Ні, Ая. Він ніколи не вибачиться. Він не бачить того що робить, а навіть якщо й бачить, йому байдуже. Жаль, що ти ще маленька і все бачиш у світлих тонах. Але... Це навіть на краще. Хоча б тебе не чіпають.

- Тато злий. Але він буде добрим. Ось побачиш! Він же іноді ходить зі мною та мамою гуляти. І купує мені ласощі. - намагалася якось бадьоро говорити Ая, хоча й бачила, що сестра не сприймає якось радісно її слова та розповіді.

- Було б добре, але... - Вона хотіла щось сказати, але прикусила язика якраз вчасно. Адже розуміння що дитину не можна виховувати проти батьків якими б ті не були охопило її.