This is a happy house

Дитинство

Мінхо та Джисон вже дружать з самого дитинства, вони були не розлий вода, всюди були разом
Навіть коли в школі вони не сиділи разом, вчителі казали "А чого не сидиш зі своїм другом"(в початкових класах)
Були вихідні, Джисон та Мінхо бігали по вулиці, бавилися. Була сонячна погода, на небі ні хмаринки, навіть не було натяків на дощ чи грозу
- Хоша, а ти завжди будеш поруч зі мною? Щоб не сталося? - запитав Джисон, дивлячись, як Мінхо бігає
- Звісно, Хані, а чому ти запитуєш? - відповів Мінхо
- А клятву дасиш?
- Яку?
- На мізинцях
- Звісно, дам, я люблю тебе, Хані, як друга, я не хочу втратити тебе ніколи
Джисон показав мізинця, а Мінхо обхопив його своїм
- Я завжди буду з тобою, Хані, щоб не сталося - казав Мінхо, поки тримав за мізинця Джисона
- Клянешся?
- Звісно, а ти?
- Клянусь, що я теж завжди буду поруч з тобою, щоб не було
Мінхо посміхнувся, а коли він посміхався Джисону теж хотілося посміхатися.
В Мінхо було чорне волосся та виразні карі очі, пухкі губи та дуже гарна посмішка.
В Джисона теж було чорне волосся та карі очі, а також він мав таку особливість, як пухкі щічки, через які інші діти ображали його, аж ніяк не Мінхо. Він завжди говорив, що в Джисона прекрасні щічки

*Через декілька днів*
Мінхо та Джисон гуляли в лісі, вони знали його як свої 5 пальців, але батьки все одно хвилювалися за них, бо вони були малими дітьми
Вони мали таємне місце та ходили тільки туди
Але Джисон розповів про це місце батьку та попросив там побудувати будиночок, який буде належати тільки ним, батько погодився на це

*Flash Back*
- Тату! - радісно підбіг Джисон до нього
- Що сталося, Хані? - батько посміхнувся
- В нас з Мінхо є таємне місце, але не кажи йому будь ласка, що я розповів тобі про нього
- Звичайно не скажу, так що ти хотів?
- Я хотів би, щоб ти побудував там будиночок, який буде означати для нас багато чого! І це буде наший таємний будиночок! Там де залишаться всі спогади нашої дружби!
- Ох, Хані, ти ж розумієш, що це займе час?
- Звісно, тату! Я буду відволікати Мінхо, щоб не ходити до лісу
- Ну тоді добре, зроблю
Джисон дуже сильно зрадів та почав бігати по хаті, стрибаючи, а батько тільки посміхався
Будівля зайняла цілий місяць, так це було дуже довго та які тільки причини Джисон не вигадував, щоб вони не йшли.
То там ведмідь і йому страшно, то там мисливець з зброєю, то там лисиця небезпечна. А Мінхо тільки сміявся з цього, але слухав Джисона
Коли будиночок вже був готовий, Джисон був на сьомому небі від щастя, але поки він не говорив про це своєму другові, він хотів оформити його, а тільки тоді запрошувати його туди