Переодягання, щоб пережити апокаліпсис/Суровая жизнь во время зомби-апокалипсиса

Розділ 208 - Електрика

Фань Сюй увійшов до кімнати без стуку. Гарі, який саме перевдягався, похмуро глянув на нього. «Як пройшло побачення?»

«Захоплююче... Я зіткнувся з іншою проблемою. Як користуватися цією новою здатністю?»

Гарі зробив паузу, поки одягав сорочку. «О, я забув, ти ж не знаєш, як користуватися своїми силами... Ну, це просто. Треба лише подумати, і вона активується...»

Поки він це говорив, метал у його нозі розплавився і розлетівся навколо нього маленькими крапельками.

Він зловив одну з них. Вона миттєво перетворилася на маленьку кульку. «Це наче частина мого тіла, тому я можу легко керувати нею за допомогою однієї лише думки»

Фань Сюй здивовано подивився на нього. «Ну, я спробував подумки... це не спрацювало»

«Хм... Ясно. Чому б тобі не піти до Цяня? Він може допомогти» Гарі продовжував збирати своє спорядження.

Фань Сюй зітхнув. «Він буде пиляти... Не знаю, після того, що сталося, він здається дуже засмученим і роздратованим», - він взяв пістолет, що лежав на ліжку, і почав ним возитися. «Гарі, я був чудовим бійцем? Я маю на увазі мою іншу особистість. Ти ж зустрічався з ним і подорожував з ним, так?»

«Думаю, що так, але я ненавиджу його особистість...» пробурчав Гарі, вириваючи пістолет з його рук.

«Чому?»

«Він дратував»

«Як?»

«Просто муляв очі...» Гарі подивився на нього. Фань Сюй перед ним виглядав як холодна людина, але насправді він був дуже теплим і привітним. Але ця особистість не дуже добре вміла говорити. Кожного разу, коли він відкривав рот, він вивергав лайно. Він дійсно ненавидить це в собі.

Але....

«Одного разу він врятував мені життя. Гадаю, він терпимий», - він нарешті застебнув свою сумку зі зброєю і пішов пакувати другу сумку.

Фань Сюй мовчки дивився на нього. «Як ти думаєш, Юе він сподобався більше? Він справді схожий на героїчного персонажа, на відміну від мене...»

Гарі зупинився і сів поруч з ним. «Не знаю... Я думаю, що Юе подобаються обидві ваші особистості. Він може не показувати цього, але я відчуваю, що він трохи пригнічений»

«Пригнічений... чому ти так думаєш?»

Коли Юе був з ним, він виглядав найщасливішою людиною. Він ніколи не показував сумного виразу обличчя. Але він бачив його в його очах кілька разів, коли вони були разом. Юе дивився собі під ноги зі сльозами на очах.