Місяць Альфи

Розділ 22

Даніель

"У цей момент мій світ перевернувся на до і після. Сказані слова Меланією збили мене з пантелику. Я вважаю що у її серці нема місця, але це виявилося неправдою. Знати, що твоя суджена кохає тебе це було приємно. А більше приємно стало дізнавшись, що вона мене прийняла, як свого судженого. Це стало приводом для радості мого вовка і звісно і для мене. Усе що у мене голові крутилося тоді, що Меланія кохає нас. І вже давно. Я нікому не дозволю зіпсувати цей шанс. Аж собі. Я змінився з того часу і маю намір їй це показати. Ну що Меланія готуйся це буде не забутне життя. Тому що ми його провидимо разом."

- Меланія з цього моменту ми починаємо наші стосунки. Я б хотів, що ти стала моєю жінкою, але я розумію для тебе це буде занадто. Я не маю права на тебе тиснути люба. І надіюсь що ми скоро прийдемо до цього рішення.

- Дякую тобі Даніель, що не будиш спішити для мене це багато означає. – Закінчивши Меланія уважно на нього дивилася. Її погляд ковзнув низ і зупинився на його губах. Даніель почав напружуватися, не через то що він злився, а через те що його вовк хотів заволодіти свою суджену. Він намагався вийти на поверхню, але Даніель його стримував. Він не знав що і робити, бо був солідарний зі своїм вовком, але це налякало б Меланію. І через те він намагався себе стримувати. Але раптом Меланія присунулася до нього ближче і поклала свою руку на його плече і почала його гладити. Її рука підіймалася все вище. Даніель не хотів, щоб вона зупинялася, але не розумів що відбувається. У нього була хвилина слабості запитати у неї, що та задумала, але він розумів що може злякати її, а йому хотілося подивитися до чого це дійде. Її рука зупинилася на його вустах і кінчиком пальця спочатку почала обводити контори вуст, а потім невидимі візерунки на його вустах. Що в нього від цих рухів пішли мурахи по шкірі, але він знав якщо вона продовжить, то він не зможе зупинити це. Він був рішучу настроєний і хотів зупинити дівчину, але вона перебила його.

- Даніелю, я хочу дещо зробити. Будь ласка, не рухайся.

Різким рухом вона опинилася біля його обличчя. Вони завмерли, ловлячи дихання один одного. Він пильно спостерігав за її вустами, як вони розімкнулися йому, так і хотілося провести по них своїм язиком. Але він не осмілився, для нього це були тортури. Але не встиг він збагнути, як Меланія притиснулася до його губ. Її рухи були не швидкі, ніби боячись злякати, коли вона не відчула опору зі сторони Даніеля дозволити собі піти далі. Але зупинилася, тому що не відчула нічого зі сторони Даніеля. Відпустивши від його вуст її серце болісно закололо. Вона не знала як вийти з цієї ситуації. Вона бачила що Даніель не рухнувся з того моменту. Але один момент його руки лягли на її талію і вона підняла свій погляд на нього.

Даніель відчував тепло дівочого тіла і те як воно почало палати від його дотиків. Даніель тепер ні секунди не вагаючись потягнувся до неї та накрив її вуста своїми. Він ковзнув м'яко, обережно, дражнячи короткими, легкими дотиками, поки її вуста не здригнулися, розкриваючись. Одна рука притягнула її за талію ще ближче, інша втопилася в шовкових локонах. Притиснувшись до її тіла, він відчував зараз усі запаморочливі вигини її стрункої фігури, чув, як колотися її серце. І все-таки Даніель відсторонився но вже не міг втриматися і потягнувся до її вуст. Вона зніяковіла, але не відштовхнула, коли торкнувся її ніжних губ. Вона підкорилася його силі: руки обвили шию, пестячи його плечі, тонкі пальчики скуйовдив волосся. І м'які губи, солодкі, як суниця, розкрилися, приймаючи його поцілунки.

Вона відповіла. Вона йому відповіла!

Він і його вовк були на сьомому небі від щастя, але не довго їхньому щастю судилося тривати, бо їх перебив дзвінок телефону. Меланія почувши мелодію зразу відсторонилась від нього. Він бачив, як її грудна клітина важко підіймалася, показуючи тим що не вистарчає повітря. Він усміхнувся про себе. Йому подобалася така її реакція. Якщо вона на такий ніжний поцілунок так реагує, то що буде далі якщо він дасть більше напору. А якщо він дійде далі.

- Даніелю може відповіж? – Спитала Меланія, відводячи погляд від нього. Він бачив як її щоки спалахнули. Його вовк радів від такого видовища. Але його одночасно злив той безсмертник, який перервав їх на такому моменті. Даніель подивився на екран телефону і побачив, що це був Девід.

- Трясця Девід, якого чорта ти дзвониш? – ричав у телефон Даніель.

- Даніель тут таке діло. На штаб охорони напали. І це не чиїсь жарти. У нас є тут важко поранений вовк. Ми його ледь встигли врятувати, але нам так і не вдалося перехопити їх. І..

- Що і? – не стримуючись крикнув Даніель.

- І тут знов записка адресована тобі. Приходь негайно.

- Зрозумів зараз буду.

Ну як вам розділ? Чи сподобалася Вам сцена з поцілунком? І вибачте, що так довго не випускала розділи. Не забувайте ставити зірочки та залишати коментарі. До наступної зустрічі.