Лише одна крапля

Розділ 8

Тиша та самотність часто були його супутниками. Навіть коли хтось з побратимів постійно був поруч, Алан не відчував, що дійсно не сам.

Похід, битва, відпочинок, наказ. І так по колу. Одна територія, а після інша. Одне знищене селище, а потім друге, третє. Десяте. Соте. Тисячне.

Він солдат, який ріс з кривавим мечем в руках.

Але жодного разу не підняв свій меч проти людей Народу Землі та його правителів. Жодного разу не заплямував кров'ю тіла цих людей. Жодного разу не заплямував її. І не хотів зараз.

Алан дивився вслід Аннет, бачив як її силует поволі меншає. І хотів піти за нею. Лише хвилина бігу і він зможе потягнути її назад, якомога далі від мерців та Древа. Навіть якщо ця хвилина буде для нього останньою.

– "Прикрити спину", еге ж?

Насмішкуватий тон витяг хлопця з думок, і Алан зупинився, встигши зробити лише один крок. Важкий брязкіт металу почувся ззаду, коли група солдат підійшла ближче.

Алан відчув бажання набити кожному з них пику, навіть не розбираючись чіпали вони Аннет у в'язниці, чи ні. Але зараз його увагу повністю тримав на собі чоловік попереду всіх. Його сині очі нагадували грозове небо, погляд міг розрізати кригу.

– А ти казав, що від тебе і треба ховати спину, Алане?

– Ні, батьку, – він замовк, зустрівшись з похмурим поглядом, а після видихнув. – Ні, Генерале.

Чоловік задоволено кивнув на це виправлення. Навіть попри всю любов до свого сина – якщо це взагалі можливо назвати саме так, – він не терпів настільки відвертого звертання. Алан це знав, і все ж інколи давня, дуже давня звичка давала про себе знати.

Його увагу привернули наповнені залізними бочками візки позаду солдат. Він прижмурився, але голос Генерала перервав думки про те, що там, ще на зародженні.

– То ж, зміг дізнатися скільки потрібно часу для усунення цієї зарази?

– Ні. Але масштаб уражень завеликий, тому об'єктивно немало, – Алан продовжував дивитися на візки. – Тим паче зараз її людей тут немає, щоб допомогти, а Аннет слабша, ніж до ув'язнення і...

– Аннет?

Грубий сміх застиг у повітрі, тоді як Алан зрозумів свою промовку. Генерал точно був вражений тим, що його син дав Хранительці ім'я. Солдати ж мовчки перезирнулися.