Право на заборону

Частина 1

         Місяць потому

— Оноре, невже все зовсім погано? — Пірс сумно насупився, дивлячись на друга. — Я, звичайно, чув, що тобі не вистачає грошей, але ж не настільки...

Оноре залишалося сором'язливо опустити погляд у підлогу. Він шукав підробітку в інтернеті, проте не подумав, що Пірс може помітити це через плече. Не те, щоб Шай приховував щось подібне, просто не хотілося, щоб його жаліли. У Пірса в сім'ї все набагато простіше з тієї причини, що у хлопця цікава зовнішність, і деякі люди не проти заплатити йому гроші, щоб «розглянути» ближче. Це було нормальним явищем, хоча Оноре десь читав, що в далекому минулому люди знаходили таке аморальним.

— Все гаразд, — усміхнувся Шай. — Серйозно, не варто так турбуватися про мене. Зрештою моє призначення — це робота. Ось я шукаю її заздалегідь.

— Робота? Ох, як нудно... — Пірс пирхнув собі під ніс: — Краще б ти зайнявся своїм особистим життям, Оноре.

— Так я й займаюся, — хлопець тицьнув на дисплей браслета, щоб невеликий екран знову висвітився. — Мені треба знайти собі заняття, і тоді все буде чудово. Не треба турбуватися, гаразд?

— Слухай, у тебе взагалі немає часу? — друг скривив жалібний вигляд. — Невже ні хвилинки для кращого друга, ну?

— Що ти хочеш? — вже приречено спитав Шай.

— Це дрібниці! — Пірс продовжував будувати сумні очі. — Просто мене запросили до компанії, де зазвичай сидить твій милий Х'ю...

Оноре цього вистачило, щоб почервоніти до вух. Це означає, що є шанс заговорити з тим, хто так йому подобається! Це буде складно, але...

— Їхня компанія досить популярна, Оноре, — промовив змовно той. — Це наш шанс досягти хоч чогось у цьому світі, розумієш? Поки ми ще в університеті, то ми маємо більше шансів зав'язати спілкування з людьми з різних кіл! Ми не можемо так просто відмахнутися від запрошення.

— Ми? Але запросили лише тебе. Я зайвий... — хлопець незатишно зіщулився.

— Нічого не зайвий! Мені сказали можна привести друга! — затявся Пірс. — Не смій упускати такий момент! Робота, це, звичайно, важливо, але є справи й важливіші.

— Що ми взагалі робитимемо в цій групі?.. — запитав Оноре. — Невже просто душевно говоритимемо? Щось мало віриться.