Право на заборону

Частина 2

         — Збожеволіти... — тихо прошепотів Х'ю, хоча, здавалося б, панікувати треба не йому.

Оноре ще не розумів, що до ладу скоїлося, і чому його браслет несподівано став сповіщати його про денний розпорядок Езри Озборна.

— Чому ніхто не сказав, що його знає сам Езра? — Х'ю дивився на свою притихлу від нерозуміння компанію. — Тепер ми з вами наче ідіоти!

— Але ж хто знав!.. — промовив один із його друзів, який був вражений не менше. — Якщо Езра знає його, і погодився зустрічатися, то він, правда, незвичайний тип, як він і сказав!

Оноре вже було начхати на свою раптову репутацію. Він дивився на браслет і думав, як тепер бути. Він не знав, чому Езра погодився зустрічатися з ним, але це не жарт, якщо браслети прийняли запит. Втім, якщо він першосортний, то слово «зустрічатися» тут трохи не підходить... Хіба що для краси. Напевно, сам Езра називає це якось по-іншому.

— Пірсе, ти знав, що твій друг аж ніяк не провалить наше випробування? — спитав Х'ю у кращого друга Оноре, який, в свою чергу, дивився на Шая як на іноземця.

— Ні, — зізнався той. — І здивований не менше за вас...

— Схоже, що твій друг приховує правду від усіх, — якась дівчина чомусь почала тихо сміятися, прикриваючись долонею. — Але, хлопці, ви ж хотіли чогось цікавенького! Ось і здобули!

— Але якщо він тепер зустрічається з самим Езрою... — затнувся один, і відразу гидливо скривився: — Як першосортник може бути з третьосортником? Це як підібрати сміття на дорозі! Озборн міг би дозволити собі щось презентабельніше!

— Звідки нам знати? — гаркнув третій. — Але не знаю, як ви, а я не хочу проблем від Озборна! Я звалюю! Якщо він дізнається, що це жарт, а ми причетні, нам буде габела!

— Але ж це не обов'язково жарт! — заперечив ще один. — Якщо він знає Оноре, то все гаразд! Розіграли якраз нас!

Сам Оноре стояв на місці, не знаючи, що робити тепер. Всі вважають, що він спілкувався з Езрою до освідчення, але це не так. Він так нервував, що зовсім не міг пригадати жодного імені нових знайомих, вони всі ніби стали абсолютно однаковими.

— Та нема чого переживати! — пирхнув хтось із цих «клонів». — Невже незрозуміло, що єдині жертви це ми?