Право на заборону

Частина 3

         Оноре лежав у ліжечку і розмірковував над тим, що відбувається. Було дивне почуття того, ніби за ним ось-ось приїде механічний патруль і забере з собою в дільницю. Хоча закон він не порушив, але почуття, що зовсім скоро наслідки обману впадуть на голову, нікуди не поділося. У розпачі він разів десять намагався додзвонитися до Пірса, проте той не відповідав. Адже Пірс куди краще розбирається в таких ось справах, і міг би дати пораду...

— Може, він вважав, що я вже труп?.. — прошепотів Оноре.

І тут електронний голос повідомив із браслета:

— Прибув оновлений графік робочого дня. Перегляньте та підтвердіть зміни.

Оноре затремтів, але таки натиснув на комірку «Перегляд». Графік дня, який йому склав Езра, був перероблений рівно наполовину. Перша частина дня залишилася без змін: підйом, сніданок, універ... А ось потім починалося найцікавіше. Після пар і до шостої вечора — проведення часу з Езрою. Оноре не знав, чим можна з кимось займатися стільки часу! Враховуючи, що Озборн його трохи лякав — така серйозна людина, що іноді здається, ніби вони вступили не в хибні стосунки, а в ділове партнерство. А що із цього гірше?

Напевно, гірші лише ті правила, які були написані одразу після графіка. Побачивши цілий список, Оноре дозволив собі тихо заскулити. Але правила були цілком невинні: відповідати на дзвінки, повідомлення, ходити за руку, коли треба, говорити, а не відмовчуватися... Загалом усе, що стосувалося спілкування. Схоже, що Езра не знає, що такі правила такі очевидні, що про них зазвичай ніхто не говорить.

«...Називати один одного виключно на ім'я» — ось що викликало подив. Звичайно, до першосортних зверталися шанобливо — пане, пані... Але так, оскільки вони зустрічаються, то було б дивно називати один одного «пан Езра» і просто «третій». Оноре почухав чоло, сподіваючись, що все це просто кошмарний сон. Не сказати, що Езра йому страшно не подобався, але будь на його місці хтось менш впливовий.

— Оноре! — у двері постукав старший брат. — Оноре, ти вдома?

— Едріан? — хлопець підскочив з місця і поспішив відчинити двері. — Ти вже вдома?

Едріан вже давно працював помічником фінансиста у головній фірмі системного забезпечення браслетів ідентифікації. Його зарплата дозволяла сім'ї виживати, проте на самого брата діяла вельми неоднозначно: він і без того не мав мужності, а тут ще й часу на себе зовсім немає, але не схоже, що він скаржиться. Тому Едріан рідко бував удома. Невисокий чоловік, якого все ще плутають із підлітком, був неймовірно милий, нехай і втомлений, і так само носив окуляри — короткозорість була в крові. Її можна вилікувати за допомогою сучасної медицини, але чи потрібно? Тонкі овальні окуляри додавали йому солідності (хоч якось), а темне волосся підходило під чорний діловий костюм.