Право на заборону

Частина 4

         На вулиці пішла сильна злива. Оноре стояв біля величезного вікна і меланхолійно дивився в далечінь. Він залишився зовсім один у величезному університеті. Єдиний друг, з яким вони планували навіть разом подавати заяви на роботу, не бажає слухати його вже кілька днів поспіль. Пірс швидко знайшов собі нову компанію, а на Оноре, м'яко кажучи, забив.

Було так сумно: під час великої перерви, всі або сидять у їдальні, або просто веселяться з друзями на нижніх поверхах, де і місця більше, і буфетів повно... А Оноре почував себе якимось вигнанцем, хоча навчальна група відкрито і не уникала його. , але все ж...

— Оноре!.. — хлопець обернувся і зустрівся з Езрою. — Як добре, що я тебе зустрів, і навіть не довелося писати повідомлення. Ходімо пообідати разом?

Оноре повернувся до нього, і раптом зрозумів:

— Ти взагалі не маєш друзів?

— Як грубо...

— Це було просто питання, — відмахнувся він. — Чому ти зараз зовсім один? Ти така знаменитість, що мені завжди здавалося...

— О, ну тут річ у тому, що мені не потрібні друзі, — Езра зневажливо скривив губи. — Вони марні. Люди повинні виконувати всі мої доручення, а не намагатися влізти в моє життя, а потім вважати себе хоч трохи значущим, ніж є насправді.

— Це все пояснило, — питання, чому Езра не має друзів, моментально відпала. — Тобі не буває самотньо?

— Самотньо?.. — він заперечливо махнув головою. — Мені й самому добре. Єдиний, кого я хочу побачити поруч, це ти. Я щасливий, коли ти поруч, а коли тебе нема, я знову стаю дратівливим, а потім він підійшов ближче, сховавши руки за спиною. — Не дарма ти заговорив на цю тему, чи не так? Я маю право знати всіх твоїх друзів.

— У мене їх немає, — сумно зізнався він. — Навіть єдиний друг, з яким ми потоваришували ще на початку навчання в університеті, несподівано розірвав зі мною стосунки кілька днів тому. Сказав, що злий на мене, бо я зізнався тобі. Звичайно, негативне ставлення і заздрість можна було передбачити, але не від найкращого ж друга!

— Саме від нього й варто було б, — відрізав Езра. — Ті, хто найближче до тебе, стає найнебезпечнішим. І взагалі, чи потрібен тобі цей друг? Я, звичайно, не майстер і таке інше... Але справжні друзі повинні радіти успіхам один одного, так? Може, шукаєш справжнього друга? Мене, наприклад?