Право на заборону

Частина 10

         Надворі лив сильний дощ. Езра задумливо дивився на нього, лежачи в ліжку. Сірість ранку перевищувала всі мірки, виповзати з-під ковдри не хотілося. Затишність в атмосфері надавала і наявність поруч Оноре, він був таким теплим, що дощ не зіпсує настрій.

Будильник програв мелодію, але Езра швидко і ліниво промовив:

— Відміна! Годі вже шуміти!

Мелодія вщухла, але Оноре все одно розплющив очі. Йому самому не хотілося нікуди йти, адже так приємно просто обіймати Езру за спину... Озборн повернувся на бік і повалив хлопця на подушки знову, притискаючись так сильно, що сонне тіло здригнулося.

— Ні... — простяг він кудись у вухо.

— Що?.. — без окулярів нічого не видно, але Оноре все одно протер очі. — Що таке?

— Я тебе не пущу.

— Тобто?.. Ми маємо збиратися на пари... — і, не витримавши, хлопець позіхнув.

— Не пущу, — як і раніше, уперто відрізав Езра, обіймаючи його за шию, і не дозволяючи підвестися. — Я не збираюся вставати. Спробуй мене зіпхнути.

— О ні... Давай, волай до свого голосу розуму, — Шай поплескав його по плечу, але це не допомогло. — Гей... як же заняття? Мені не можна лінуватися, Езро!

— Ну, так відштовхни мене.

— І ти не образишся?

— Ображаюся.

— Тобто я не маю вибору?

— Ні.

Оноре солодко посміхнувся, і обійняв Езру у відповідь. Його світле волосся приємно пахло чоловічим шампунем, а оголене тіло притискалося до нього, зігріваючи тим самим від ранкової прохолоди. Взагалі-то, Оноре ніколи в житті не думав, що може бути такий щасливий близькості іншої людини. Хотілося б жити так і надалі.

Якби вони змогли одружитися, то жили б разом, щодня прокидаючись в одному ліжку, снідали, проводили день разом, і ввечері обговорювали події, що відбулися... Звучить так нудно, але так приємно. І як же боляче від того факту, що ці мрії неможливі. Адже з огляду на вік можна було б уже все це провернути, закінчити навчання, працювати... Можливо, всиновити дитину...

Оноре сам собі дивувався, думаючи про такі речі. Раніше він був націлений тільки на престижну роботу, а тепер зрозумів одне — а який сенс? Сенс працювати як проклятий, мати репутацію, якщо це нікому не потрібно?