Право на заборону

Епілог

         Декілька років потому

Оноре прокинувся через те, що Езра почав говорити уві сні. Причому віршами і навіщо він взагалі вивчив стільки старих віршів? Але безтурботний Езра був такий милий, що ну як тут його посварити?

— Я кохаю тебе, — прошепотів Оноре, і тут Езра здригнувся, і розплющив очі.

— Що?

— Чому ти прокинувся?

— Не знаю.

Оноре засміявся, прикриваючи рота рукою, на якій красувалося обручку. Езра зніяковів і легко штовхнув його у відповідь:

— Знущається він! Чому ти схопився о п'ятій ранку? Ще рано!

— Дехто знову почав читати якусь маячню.

— Знову?.. — Езра зрозумів, що йдеться про вірші, але здивувало його не це: — Ах то це маячня, так? Оноре, де твій романтичний бік? Міг би й послухати, а не будити мене!

Ображено перевернувшись на бік, Езра підім'яв подушку, прислухаючись до прибою моря. Оноре ж моментально навис зверху, поцілувавши його у вухо:

— Ну, якщо ми прокинулися, то можемо і розважитися...

— Гей! Я спати хочу!

— Це можна виправити.

— Ти буваєш таким нахабним, мені це подобається, — посміхнувся той. — Але наступного разу я відмовлю тобі, зрозумів?

***

Ранок у будинку проходив дуже неквапливо. Оноре готував на кухні — як виявилося, у нього чудово виходить готувати будь-які страви. Він поправив коротке волосся, яке вже давно обстриг, щоб не заважали, а потім протер окуляри. Тепер можна було насолодитися видом із вікна. Море і чистий пляж — хіба це не чудово?

Як виявилось, у світі є кисень. І він і не зникав. Новий світ для Старого світу був окремим островом, на який вхід заборонено. Але ніхто не рвався. Новий світ залишався десь далеко за морем, зі своїми проблемами з киснем, який вони самі ж і пропалюють через величезну кількість аерокарів та бажання здерти якомога більше грошей з людей. Тепер те, що лишилося за морем, здавалося чимось далеким, неприємним сном.

— Оноре! — радісний Езра увійшов на кухню, демонструючи в руках величезні помідори. — Подивися! Подивися на це!