Любовне зілля

Частина 1

Сьогодні теплий весняний день, наповнений яскравим сонцем, яке поки не здатне обпікати шкіру, але приємно гріє. Легенький вітерець шелестить у гіллі сакури, поки її пелюстки кружляють вальсом у повітрі. На язиці пряний смак карі та радісна усмішка після чергового жарту. Мінхо спирається спиною на стовбур дерева з рожевою кроною, але не відводить погляду від хлопця, який з особливим апетитом їсть обід. Джісон сором'язливо відвертається варто помітити уважні очі, які спрямовані на нього.

— Чому ти так дивишся? — він дує губи і невинно дивиться на хлопця з хитрою посмішкою.

— А що не можна? — Мінхо підсувається ближче, щоб опинитись перед чужим обличчям.

Джісон поспіхом ковтає рис, відкладаючи контейнер з їжею, бо зараз його серце не дозволяє думати ні про що, окрім блискучих очей навпроти. Щоки зрадницьки червоніють, коли Мінхо посміхається ще ширше, ніби він уже потрапив у чужу пастку. Хоча так і є.

— Хо, що ти хочеш? — йому хочеться встати та накивати п'ятами, але тіло не хоче рухатися ні на міліметр.

— А ти як думаєш? — Мінхо прибирає декілька рожевих пелюсток з хвилястого волосся, спостерігаючи, як очі-намистинки розплющуються у подиві.

Він не може думати, принаймні не тоді, коли хлопець, який йому подобається, дивиться на нього з ніжністю в очах та акуратно торкається шкіри обличчя. Його долонь зручно лежить на щоці, поки Джісон поступово забуває, як дихати. Чому світ вирішив, що Мінхо повинен бути таким гарним? Невже не можна було подумати про здоров'я інших?

— Я не знаю... Може ти хочеш мене з'їсти? — на це хлопець фиркає та нахиляється ближче до Джісона, якому терміново треба швидка, бо ще трохи і серце вибухне разом з ним.

— Близько, але ти не зовсім вгадав. Може ти краще станеш моїм хлопцем? — Мінхо намагається не засміятись від того, як швидко змінюються чужі емоції від шоку до сором'язливості.

Джісон до останнього не хотів вірити в те, що він зараз почув, але хлопець виглядає напрочуд серйозним. Це не схоже на жарт. Тобто це все реальність? Йому потрібно швидка, терміново.

— Що? Тобто, ти серйозно хочеш, щоб я став твоїм хлопцем? — він тараторить, бігаючи очима по усміхнемому обличчю Мінхо.

— Так, саме це я мав на увазі, коли сказав, що тобі краще стати моїм хлопцем, ніж бути з'їденим, — Джісон думає, що обидві пропозиції релевантні, але щастя переповнює його з ніг до голови, і він кидається на хлопця з міцними обіймами.