Гуде в голові. Достобіса думок, від яких зараз виверне. Туманна завіса на очах. Нудота. Ліс, кущі. Я в лісі?.. А.? Важкісто зрозуміти. Та через, що мені це?! Не хочу! Нетреба! Нетреба, будь ласочка! Я цього не просила! Зрозумійте мене хоч раз! Хоч в чомусь.
Звісно для вас це ніщо...- мої благання. Я ж для вас - ніщо. І завжди була. Дурепа. Думала тебе почують?
Вогко. Руки трясуться. Не можу їх зафіксувати. Хай їх біс побере. Сльоза. Зараз почнеця.. Істерика? Ні. Вона - вже. Холодно. Із ясену, сіверко листя несе. Я не хочу так жити. Ломота в по всьому тілу. Хочу вибір.
Наче крига по всьому тілу - не відчуваю, чи просто роблю вигляд що її не існує. Кістки поченає наче тягнути об зашкарублу шкіру. Ось це вже - боляче. Скавуліти можна. Та в тім проблема, і без цього стогнати хочеться. Ревіти, до поки голосу не стане. Стискаю руки в кулаки. Пальці не відчуваються. Здається, якийсь палесь неправильно зігнувся, але це можу тільки побачити, усвідомити.
"- Тебе ніхто не питає. Три дні, і ти одружишся. Досі на шиї сидіти. Тільки проблеми. Хіба ж це погана новина? Михайло хороший хло..... ...!" "- Ну подумаєш, п'э. Зато гроші ... .." Мене. Продали.
Хах, вони зробили це навіть без мене! Подбали, вельме дякую, матусю! Добрий хлопець? Це, що жарт?
Краплі дощу відчутно били по тілу. Коли вони стали такі неприємні? Плямка. Чорне коло. Тіло наче з вовни. Сон приходить скрізь туман. Та чи є він?
"Закрию очі на хвилинку..?"
Вона стояла марноглядь. Ще одна крапля. Лежала. Наче скупчення світла. Зоріла білою зорею, майже місяцем. Але нерухалась. Закриті очі. Тканина ледь просвічувала та клеїлась до тіла і землі. Заяча кров, наче огорнулась навколо Лілеї. Дихання - слабке.
Маленьке тендітне тіло, десь лежало у траві. Буцімто мармур. Мов так треба.
"- Ні. Ні, ні, ні!" Ранок. Світло починає освітлювати світ. Пече! Пече наче вогонь. Стучить, наче пришвидшений годинник. Ні! Покликати когось - це час. Його немає. Квітко... Дихай. Дихай, я тебе прошу! Не тут! Не зараз. Не сьогодні. Я благаю!
Сіра сорочка просто душить. Бісить. Я без тебе, не зможу. Я можу... Страшно. А знаєш, що тут найстрашніше? Ти тут - поруч. Ти в моїх руках. Але не душа твоя.
Ти мене не відчуваєш. Це на благо. Темп з кожним кроком швидший. Боюсь пригорнути - бо згориш. То будуть опіки від мене, зверху над тими, що зробила стужа.
Смішно... Тепер я знаю, як відчуть ненависть. Ненависть до людей, і себе. За свою безсилість. Червоні плями де торкнувся. Вина . Вона з присмаком тремтіння.
Хочу вирвати, зламити, просто сил нема впоратись з тим, що чинеться. Просто, я так не можу спромогтися.
Хвилювання. Тривожність. Надіюсь з тобою там все добре. Мій милий, квітковий світ.
Музика для більшого понурення): https://www.youtube.com/watch?v=MVeeRCRw5kM
Мій Telegram: https://t.me/Hummingbird88888
сіверко - холодний вітер*
достобіса - багато*
зашкарублу - цупкі, ширшаві*
скавуліти - вити, тихо завивати*
заяча кров - або веснівка дволиста, в народі використовують для лікування серцево-судинних захворювань*
