Ціле

1 Як правильно вибрати каблучки?

12.00 понеділок

Закрила очі. Темно. Відчуття, що я лежу на ліжку кудись зникає. Розчиняється. Наче просочується скрізь мене. Рухаю руками, хоч і розумію, що вони нерухомі на ліжку. Ногами. Як це взагалі?

Що це за відчуття? Я наче пливу в човні. Водночас не можу зрозуміти де верх, та низ. Мурашки по всьому тілу. Морозно. Мене мовби помістили в озеро без дна.

Я вже не думаю що в своєму ліжку, скоріш десь в іншому місці. Мені страшно. Неприємно. Лице поколює в щоці. 

«А що я загублю, якщо піду?» В мене вже була відповідь. Нічого. Я нічого не згублю.

Час там не відчувається, пройшов день, неділя чи всього лишень хвилина? Під ногами, я почала відчувати поверхню. Холодну, вологу та нерівну.

***

"Місце чіткого режиму. В яке потрапляєш після засипання, в будь-якому місці. Просто так, і без причини. Важливо тільки захотіти. Віра.

Це Місце називають "Храм". В честь височінь та куполів, як в церквах. Як міланський собор. Хоча там є, в переміш і версальський палац, і звалище з акцентом. Цю назву отримав він, через свій вигляд: частина наче храм розписаний, інша наче дворець. І цих частин декілька, і кожна в своєму стилі. Наче закинуті чи розвалені, розписані чи оброблені, яскраві чи готичні. Наче все одразу. І так само гармонійно. Цей контраст, наче був спеціально зроблений та розвинений. При цьому чимось поєднаний.

Об'єднаний так, що затягує, заворожує та простягає до тебе руки, щоб вхопити. Він лякає до пришвидшеного серце биття. Відсутністю можливості говорити. Він Храм душ та надій, часу та мрій. Місце де все і одразу, але при цьому нічого."

***

- Новенька значить? Орися. Вперше чую таке ім'я, воно дивне. Як кличка, в дворі де населення без фантазії." Без краплі сорому звучали слова. Вже звично.
- Ну, ти не перша, хто це мені каже.
Дівчина посміхнулася. Вона бачить, ще одну людину, яка «незвична для тих місць».

Друга дівчина почала роздивлятися її з ніг до голови. І нарешті зупинилась на каблучках на тонких пальцях з чорними нігтями.
Каблучки ті були різноманітні. На кожен смак та стиль. З першого погляду, можна було подумати наче то сорока знайшла свої скарби, та вирішила похизуватися. Настільки ті відрізнялись.
Ось тобі тонка з золота, і одразу біля неї велика з червоним камінцем. Чорна та зелена. У вигляді рослин та лози чи вінка. Старі, як з скарбу піратів, та нові, сучасні та зручні.
Але всю цю колекцію за тямила одна. То була залізна, з синіми камінцями. Каблучка у вигляді квітки. Вона наче сяяла та виблискувала. Мусила затримувати на собі погляд, та милуватися нею.
Заворожені карі очі мерехтіли. Вони врізалися поглядом в блискітку. Гарна.
- Бачу в тебе, є смак в такому. Хочеш?
Задала запитання та простеживши за поглядом нової знайомої, та оскалилася в посмішці.

У відповідь був кивок. Оскал став ширше, а очі стали темнішими. Темне волосся прядками висілось на лице.

- Не зараз, колись пізніше. Якщо, ще раз зустрінемось - віддам.

- Ти жартуєш надімною. « Як можна сильніше вдивляючись в очі, які завісили пасма. Точно жартує. Таке просто так не відтають, особливо коли це амулет .»

Співрозмовниця розвернула плечі та з огидою відвернулась в бік колон.

- Жартую! Аякже мені ж, зайнятись нічим. Я ж дуже часто так розважаюсь! Виходжу в коридори сміючись над іншими. Прямо кайф ловлю! Тобі теж треба спробувати, краще будь-якого наркотику.

- Вибач, але таке просто так не роздають.

- Хааа... Ні ну це ти вже сто процентів знущаєшся. Зрозумієш через деякий час.

- Час?...

- Ну що, ще? Слова ніколи не чула?

- Ні. Просто ти перша. Перша - хто про нього згадав.

- Я вже казала: "- Зрозумієш потім". Мені питань не став.

Вона повністю повернулася в бік темряви. Чорняве волосся колихнулось прикриваючи її силует, освоїм темним з блискітками різних кольорів. Як зоряне небо.

«Воно таке саме, як каблучки з перстнями. А вона каже що це моє ім'я дивне.»

Почулись кроки та відлуння, від тяжких чобіт з ціпками. В цей час погляд Орисі, став більш напруженим.

- Почекай! А мені куди йти?

- Тобі? " Її брови трохи нахмурились. Виводить.

- Тобі краще в протилежний бік. До «Лисів». Скажеш що від Луни, не проженуть. А далі сама викрутишся. Хоч ти і тільки "народилась", а можеш орієнтуватись.

Останні слова, які почула гукнувша, перед тим як Луна зникла повністю в темній частині коридора. Знову.