«Тайм-аут/TimeOut»

Розділ 34

Дамір

Сьогодення..

Радісний гам дітей і батьків повсюди. Всі навколо радіють наближенню Різдва і Нового року.

Тільки я бажаю померти, але якщо вирішу застрелити себе, то, це буде вважатися зрадою Ндрангети.

Клубок диму сигарет заповнив мої легені, і так само швидко їх покинув. Змінившись на морозну пару. Недопалок полетів на сніг, та потух.

На моє плече опустилась важка чоловіча рука. Я повернув голову на зад, і кивнув головою в знак поваги.

— Сенйоре Фабіано.

— Доміано, давай без цих формальностей.

Я кивнув.

— Ти тут по справах, чи так, вирішив мене навідати? - я повернувся до нього.

— І те, і інше. - мовив, натягнувши рукавиці.  — А ще, якщо чесно, знайшов причину втекти з Італії від своєї коханої дружини.

— Невже сеньйора тобі так на скучила?

— Не вона, а її гострий характер. І те, що вона вагітна, мені не заважає чекати гострого леза біля свого горла кожної хвилини.

— Ти просто ще не звик що одружений, і що це обмежує твої загули. - я коротко засміявся.

— Можливо, але знав на що йшов.

— А як вона справилась із втратою першої дитини?

— Хотіла піти слідом за дитиною, а я вчасно зупинив її. Забравши пістолет з її рук.

— Це найтяжчий тягар, який упав на її плечі.

— Світ мафії завжди був не з легких, і наше життя обрали за нас.

— Краще я буду жити у цьому світі,  аніж як жив до цього.

— На твоєму місці, я б сказав зовсім інше.

— Що відомо про О. Т. К? - я змінив розмову у серйозніше русло.

— Жертв стало значно менше, але вони є. Ми не до кінця дізнались хто вони, і це утруднює наше розслідування. Зараз поки мирний спокій, але не відомо що буде далі.

— А що відомо про полювання?

— Полювання на тебе поки завершилось, і ти спокійно можеш повертатися до служби Ндрангети.  - він похлопав мене по плічку. — Звісно ж, якщо ти завершив свої справи тут.

— Ще ні, але скоро завершу. Потрібно, ще кілька днів.

— Твоє право, я дав тобі волю. Так що, змушувати я тебе не можу.