Постріл

Розділ 24

Ґабріела

Ця вечеря була найгіршою за останній час. Боляче бачити його з нею. Боляче відчувати дотики люди, яку не хочеш бачити. А найгірше усвідомлення того що я маю вийти за Вільяма заміж. Ну мала це зробити. Та сьогодні вирішила покласти край цим стосункам.

Можливо після цього Рафаель вижене мене на вулицю і я знову залишусь на дворі. Можливо я ще тисячу разів визнаю що зробила не правильно. Але та ніч яку я провела з Вільямом точно була останньою. Я більше не витримаю цього.

Після вечері всі розійшлися по кімнатах. Рафаель кулею вилетів з вітальні як тільки я торкнулася його під столом.

Навіщо я це зробила? Та тому, що не могла більше спостерігати за тим як ця сучка увесь вечір вішається на нього. Мені конче потрібно було відчути його. Відчути нас.

Рафаель міг відштовхнути мене або сказати, щоб я припинила та нічого з цього він не зробив. Він просто пішов.

Як тільки ми з Вільямом опинилися в спальні то я одразу вирішила скинути бомбу.

— Я хочу тобі дещо сказати, - Віл підійшов майже в притик до мене і у мене перехопило дихання.

Я була неймовірно маленькою біля нього і дещо відчувала страх.

— Мгм, - відповів Віл відкидаючи моє волосся з плечей.

Один... два... три...

— Я хочу скасувати заручини, - слова покинули мої вуста і я глянула йому в очі.

Його погляд був розгубленим рука на моєму плечі не ворушилася.

— Що ти верзеш? Навіщо? - здається це буде важче ніж я уявляла.

— Я... Я більше не кохаю тебе, - я зробила крок назад. — І здається ніколи не кохала.

Його сміх пролунав кімнатою, а я здивовано спостерігала як коливаються його груди.

— А ти думаєш я тебе кохаю? - він помахав головою. — Ґабріела ти ж наче не дурна, нам добре разом ти подобаєшся мені і... - він стиснув плечима, — так зручно.

— Я..., ти казав, що кохаєш мене! - мій голос тремтів від образи. — Навіщо ти сказав мені це, якщо насправді тобі просто зі мною зручно? Я ніколи тобі цього не говорила!

— Ти дівчина. І ти чекала, коли я це скажу тож я просто зробив те чого від мене очікувала.