все одно ми будемо разом

first

МІСТО ДНІПРО.
Це був четвер, холодного тижня осені 2022. Наче все добре, кінець тижня, зовсім скоро вихідні і можна буде відпочити від роботи.
Так само думала і наша головна героїня - Мелісса Левинська. За вікном злива, брюнетка повністю мокра від того, що потрапила під дощ, коли бігла у своє улюблене кафе, в якому можна було спокійно попрацювати та випити кави. Чим вона зараз і займалася.
Ця дівчина любила працювати у своєму ютуб каналі: там вона веде блог про своє життя, про поїздки на футбол по всьому світу, огляди та розбирає ігри, а також позиції відомих українських футболістів.
Саме зараз дівчина займається монтуванням нового відео про хлопця, який дуже довгий час грає за столичний клуб «Динамо Київ» - Віталія Миколенка. З деякими гравцями українських клубів вона була знайома, але не спілкувалась з ними дуже часто.
Не звертаючи уваги на сторонніх людей, дівчина продовжувала монтувати та іноді пити свій вже майже охолоджений еспресо без цукру. Але все ж її дещо відволікло: троє хлопців зайшли до кафе, досить гучно сміючись. Двоє з них їй здались знайомими, та вона зрозуміла хто це лише через секунд двадцять. Це були Артем Довбик та Олексій Гуцуляк, а ось третій їй був невідомий, що означало одне: це їх спільний друг. Оскільки надворі йшов дощ, усе приміщення було зайняте. Проте Меліссу це не дуже переймало, бо вона вже зайняла собі стіл. Брюнетка буквально на декілька секунд відвернулась, щоб дістати зарядку для ноутбуку, а коли повернулася для того, щоб ще раз глянути чи не здалися їй гравці місцевого клубу «Дніпро-1», дівчина поглянула на те саме місце, але компанії вже не було, як в один момент до неї звернулись:
-Вибачте, не хотів вас налякати, — почав говорити Олексій, — але, чи можемо ми сісти до вашого столу? Просто всі інші вже зайняті. Але обіцяю, ми не будемо вам заважати.
-Звісно, сідайте, — з посмішкою відповіла брюнетка.
У відповідь хлопець кивнув головою, це було щось на кшталт німого «дякую».
Перші декілька хвилин пройшли в тиші, хлопці дивились меню, та обирали собі щось, щоб перекусити. Звісно, що вони як і обіцяли не зважали Меліссі, хіба що іноді казали щось один до одного. Але в один момент Артем вирішив заговорити до дівчини.
-Цікаво, що ж така гарна дівчина робить в такому закладі одна? — запитав блондин, дивлячись дівчині прямо в очі. Напевно він думав, що таким жестом збентежить дівчину, проте вона не розгубилась, та також уважно подивилася у його вічі. Поки хлопець ніби оцінював її поглядом, вона дивилась на його насичено синьо-блакитні очі.
-Така гарна дівчина тут працює над своєю творчістю, — байдуже відповіла вона, хоча десь там всередині все завмерло. Левинська багато разів бачила цього хлопця на різних матчах або на відео в інтстаграм-каналах. — І схоже, що мій вільний час добігає кінця. Тому, попрошу вас подивитись за моєю сумкою, поки я сходжу за кавою.
-Звісно, не переймайтесь, все буде добре, — відповів третій хлопець, імʼя якого дівчина не знала.
Як тільки дівчина відійшла, Артем почав метушитися, шукаючи якусь ручку та листочок. Оглядаючи повністю стіл, він помітив папірці для нотаток у дівчини коло ноутбука, біля який лежала ручка.
-Що ти робиш? — запитав Гуцуляк, здивовано дивлячись на друга.
-Залишаю їй свій номер телефону. - відповів Довбик.
-Навіщо це тобі? — запитав третій хлопець, якого звали Андрій. — Невже закохався? Але ж ти навіть її імʼя не знаєш.
-Не закохався, але вона мене дуже зацікавила. А імʼя я ще дізнаюся, це не проблема, — проговорив блондин, ховаючи листок у сумку дівчини. — Все, вона йде. Зробіть вигляд, ніби нічого не було.
Наближаюсь до свого столику, Мелісса помітила якусь метушню, проте не звернула на це уваги.
-Дякую, що подивилися за моїми речами, — подякувала вона з посмішкою, збираючи речі. — Приємно було поспілкуватися. Допобачення.
-Ще зустрінемось, — крикнув Артем, коли дівчина вже майже вийшла з будівлі.