ad astra

per aspera

– Хочу стати космонавтом та полетіти у космос, – сказав одинадцятирічний хлопчик та подивився на небо.

– Навіщо? – запитав менший від нього на рік друг та вставив трубочку в пакетик соку.

– Хочу ближче побачити зірки, вони такі яскраві, але знаходяться так далеко, – із захопленням сказав він.

– Який у цьому сенс подивитись на них зблизька, вони навіть нічого тобі не розкажуть, – хлопчак подивився на небо.

– Ну й що, я буду їм щось розказувати, – його погляд був прикутий до неба.

– Все одно немає сенсу, ти можеш мені розказувати, я буду слухати тебе уважніше усіх зірок разом взятих, – він майже допив свій апельсиновий сік.

– Але вони такі гарні та недосяжні, мабуть, тому вони й притягують до себе, ніби цукерки, які поставили на холодильник, так і манять.

– А раптом на холодильнику цукерки, які тобі не подобаються, тоді ти розчаруєшся і згадаєш за своє улюблене печиво, яке стояло на столі, але його вже хтось з'їв, і ти залишишся без нічого, – він подивився на свого друга, який навіть не поворухнув головою.

– Ти думаєш, що батьки будуть ховати погані цукерки? – посміявся хлопчик.

– Раптом це їх улюблені, і вони про всяк випадок заховали їх.

– Чому ми взагалі порівнюємо зірки та цукерки?

– Мені було легше навести такий приклад, що твої зірки можуть виявитись не такими й крутими, – він відійшов від вікна. – Я йду спати, а ти? – витримав паузу, щоб почути відповідь.

– Я ще порозглядаю, потім зачиню вікно, – навіть зараз не подивився не друга.

– Добре.

Через 5 років

– А ти знав, що найяскравішою зорею є Сіріус у сузір'ї Великого Пса? – читаючи невідомо який за рахунком факт про зірки, сказав Джункю.

– Мабуть, потрібно рахувати скільки ти вже прочитав та розповів мені фактів, – сказав Харуто та сів за стіл.

– Не всі зірки на небі однакового кольору, по класу зірки бувають білого, біло-блакитного, блакитного, жовтого, жовтувато-помаранчевого, помаранчево-червоного кольору, – здивувався він, продовжуючи дивитись в екран телефона.

– Нічого собі, – юнак почав їсти та уважно слухати кожне слово свого співрозмовника.