Провокація

9 Частина

       Хитро посміхаючись вона  відповідає на його слова: 

- Я і не тільки,  голодна хижачка.

-  Хах, а ти доведи. - Усміхаючись мовив він,  такі жадаючи чогось більшого.

- Чон Чонгук, я не повинна тобі нічого доводити.

Звівши брови, ти почала йти,  та гарячі доторки рук не дали піти.Чонгук дивився у твої очі своїми,  в яких вже налялася фарба похоті.

- Лі Хонджа вирішила мене роздражнити і піти? знай що, на цей раз тобі так просто не минеться!

Після цих слів він притягнув її до себе, впиваючись в її губи, з його покусаних ран стікала краплинками кров, відчуваючи цей присмак у своєму роті, дівчина ще дуще впилася в його вуста. В поцілунку почувся непомітний стогін, Чонгука. Його руки проникли під сорочку, вивчаючи кожну виїмку ребра, його вмілі пальчики, знайшли дещо цікаве й вмить позбавили непотрібної речі.
Хонджа відсторонилася, від нього подивившись у вічі, наче шукаючи серед того розгорілого полум'я,  якусь частинку правди. Та гарантії не було, що вона зараз там щось побачить, окрім бажання насититись, на повну та  вдоволити свої почуття. Нахилившись, щоб забрати всі бюз, як тут же опинилася на широкому плечі, а гарячі руки охопили ноги, несучи до якоїсь кімнати. Ти все лежала на його плечі, не подаючи навіть при знаків опору, підійшовши ближче до кабінету, він прокрутив у дверях ключ й двері відчинилися, не спішу чи відпускати тебе зі свого плеча. Зайшовши до середини кабінету, все що ти встигла побачити -  це чорні броньовані двері, поличку з книгами та колекцією алкоголю, але це не було страшним чи дивним. Про те що в цій кімнаті,  відігравав малиновий колір, промінчиків світла.
Його нога ступила у сторону й одною миттю,  ти вже лежала не на плечі,  а на столі, а точніше не на простому столі - там де грають азартні ігри. Та на цей раз гра очікувалась чимось більшим, чим просто азартном. Дівчина повернула голову по сторонах, помітивши що стіл достатньо м'який, а ще достатньо довгий бордового кольору. Заманлива штучка все таки, хвилинкою пробігла думка в голові. Варто було Чону нахилитися до неї, і у голові стало все на свої місця. Зрозумівши,  тепер що за місце, і що приблизно може статися. 

           Його вуса знову впилися у твої і всі думки знову поринули як у дурман, одна рука потягнулася до ґудзика,  на білій сорочці що не було так просто розстібнути, маленьких паразитів. Тому  щоб не гаяти час, одним розмахом руки і маленькі чорні ґудзики,  посипались на підлогу. Будучи в подиві від такого різкого вчинку ти піднялась зі столу, на що Чонгук заспокоївши мовив: