Геральт вже не пам'ятав, скільки він бігав від них. Кожна секунда здавалась вічністю, а ноги ломило все більше. Але він розумів, що як тільки він зупиниться - вони розірвуть його на шматки та жадібно штовхатимуть один одного, аби встигнути відкусити шматочок його плоті. Ліс здавався повністю непроглядним, враховуючи темну ніч. Позаду відлунювалось вовче виття. На небі височів могутній місяць, що лише трохи освічував землю та допомогав орієнтуватися у просторі. Чоловік знав, що сьогодні його остання ніч, але він продовжував бігти і ковтати таке дороге повітря. Вовки залишалися на хвості, але не атакували, адже прекрасно розуміли, що жертву достатньо лише переслідувати, поки вона сама не втомиться або не зажене себе у пастку. Геральт продовжував бігти, допоки не сталося страшне - він не вдарився п'яткою об камінь і не покотився кубарем на землю. Йому здалося, що він точно зламав якусь кінцівку. Але тоді йому було не до того, адже у світлі місяця він побачив очі, які хижо дивилися на нього із пітьми - голодна зграя хижаків височілася над ним та гарчала.
YOU ARE READING
Те, що справді важливе
ActionУ апокаліптичному світі єдина річ, яка допоможе тобі не зійти з розуму - вміння зберігати надію навіть у найстрашніших ситуаціях. Короткий збірник цікавих історій, який навчить вас цінувати ваше життя та боротись до останнього, незважаючи на обстави...
