Шляхи до серця

Розділ 15

Павло усім своїм виглядом показував, що був не дуже радий бачити слідчого. Сергій же усміхався, намагаючись бути привітним, що дратувало Стельмаха ще більше. Овсієнки зі своєю доброзичливістю без нього себе б в могилу звели.

— Добрий вечір, — юрист схрестив руки на грудях. — Ми розмовляли сьогодні зранку із Вашим помічником, і я, здається, дуже доступно пояснив йому, що сьогодні ми з паном Овсієнком не налаштований на розмову із Вами.

Мінкі насупився й подивився на молодого хлопця, що стояв за його спиною. Здається, через нього і виникло це непорозуміння.

— Вибачте, — тихо пробубонів хлопець.

Стельмах приречено зітхнув. Овсієнко зробив крок уперед.

— Оскільки ми всі тут, думаю, можемо поговорити. Це ж не займе багато часу, пане слідчий?

— Зовсім ні. Дякую, що погодилися на розмову. Перепрошую за свого підлеглого.

— Все добре, — усміхнувся Сергій.

Мінкі помітив, наскільки Ян був схожий на батька. Чоловік мав схожі риси обличчя, а погляд і особливо усмішка були абсолютною копією Овсієнка-молодшого. Відмінність була лише у кількості зморшок та сивого волосся. Але навіть так Сергій виглядав досить свіжо на свій вік. Мінкі йому заздрив: з такою стресовою роботою він очікував виглядати як Овсієнко не пізніше, ніж у 35.

— Отже, що привело Вас сюди? Ми не «Білостеп», — Павло закинув ногу на ногу, дивлячись на слідчого. — Якщо Ви хочете отримати якісь папери, то це треба робити через суд, інформація з них не у відкритому доступі, самі розумієте.

— Ні, я прийшов з іншого питання, — Чхве сів у крісло. — Я б хотів поговорити з Вами щодо ваших контактів зі зниклими директорками: Адріаною Лихо та Катариною Баранець.

— Що саме Ви хочете дізнатися? — здивовано запитав Сергій. — Нас вже допитували щодо цього ще на початку розслідування.

— Так, але... Деякі докази наводять на думку, що Ви розповіли не все.

— То ми тепер підозрювані? — Стельмах вигнув брову.

— Не зовсім.

— Пане слідчий, я ж теж юрист. Ми або підозрювані, або свідки. Не додавайте нових визначень у кримінальний кодекс.

Мінкі зітхнув.

— Мені відомо, що Ви палите цигарки «Treasurer». Досить дороге задоволення, чи не так?