Шляхи до серця

Розділ 19

Мирослав повернувся до будинку через десять хвилин. Олена запевнила, що він легко знайде автівку, проте вона примудрилася припаркувати її так, щоб дістатися всередину було точно неможливо. Машини поряд так затисли авто, що Мирослав ледве заліз усередину, незважаючи на свою не дуже міцну статуру.

Коваленко зайшов до кімнати відпочинку, коли офіціант якраз виносив зсередини кілька порожніх келихів. Мирослав роздивився кімнату: журнальний столик із парочкою ще повних келихів вина, пара крісел, і диван, на якому лежала Олена. На її грудях примостилась чорна кішка. Дівчина примудрилася з перемінним успіхом зняти босоніжки, точніше лише один. Було легко визначити, що це вона робила після кількох келихів. У руках офіціанта, здається, їх було 4 чи може 5.

Чоловік підійшов до дивану. Олена спала, на відміну від кішки, яка, побачивши Коваленка, різко стрибнула й почала шипіти. Це розбудило дівчину.

— Ай, блядь, — виругалась вона, відчувши стрибок Снейк. — Мала, ти шо, валеріанку унюхала?

— Доброго ранку, Олено, — усміхнувся Мирослав.

Михайленко повернула голову до чоловіка й підстрибнула один в один, як Снейк раніше.

— Господи прости, Миро, ти шо тут робиш?

Чоловік підняв до обличчя дівчини пакет із кросівками. Олена доволі швидко згадала про свою підвернуту ногу й рівно сіла на дивані. Мирослав неочікувано опустився на коліна перед нею. Дівчина аж відсахнулась.

— Там є крісло, — вона показала на одне із меблів.

Коваленко скептично подивився на крісло, потім підняв погляд на Михайленко.

— Сумніваюсь, що звідти я зможу тебе взути, — він змінив положення, залишившись стояти лиш на одному коліні. — Давай сюди ногу.

— Я можу сама взутися, — Олена ніяково посунулась, але чоловік поклав руку на диван, не даючи їй це зробити.

— Послухай, ти п'яна, що від тебе до самого «Білостепу» несе. Думаєш, взуєшся? Ти як тільки нахилишся, то з підлогою поцілуєшся, — Мирослав роздратовано додав: — Давай не роби мені нерви.

— Ха, з тебе вже одеський акцент лізе, — засміялася дівчина й із силою поклала праву ногу на коліно Коваленка. — Ой, вибач, то артрит хруснув? Чи з тебе так гучно пісок сиплеться?