Шляхи до серця

Розділ 21

— От блядіна! — Олена копнула садового гнома біля кам'яної доріжки й відчула різкий біль в нозі. — Сука, навіть гноми проти мене.

Дівчина підійшла до фонтану. Це була доволі майстерна робота: вода стікала трьома ярусами, і збиралася в нижньому. Всередині була хороша очисна система, інакше було складно пояснити чистоту води. Сам фонтан був виготовлений з мармуру і мав цікаві гравіювання: здебільшого, квіткові мотиви.

Олена сіла на край, торкаючись рукою води. Прохолода нагадала їй про рідне місто. Вона сумувала за морем, за Одесою... За простотою життя. Хотілося із головою пірнути у воду, відпустити всі тривожні думки й сховатися від усього світу. Залишитися абсолютно порожньою, новою, непорочною... Не боятись помилитися, не мати в собі всі ці до біса складні почуття.

Аби привести й без того сплутані алкоголем думки до ладу, дівчина згадала один зі своїх улюблених віршів. Рядки, які щоразу повертали її додому...

Я ж казала тобі, що не зможу без моря.
Я тікала від тебе на темнії схили.
Я тобі натякала про те, що нас троє:
Ти і море, мої обгорілі вітрила.
Я змінилась. Інакше цей світ не пізнаєш.
І свобода п'янить, як у перший твій дотик.
Ну а ти не міняєшся, ти не зникаєш
Я торкаюсь води, затамовую подих
І питаю себе: «Чи я ще відчуваю?
Що тримає мене на холодній землі?»
Я побачила очі твої — і вже знаю,
Що ти палиш останні мої кораблі...
(«Море» — Юлія Саніна)

— Гарний вірш.

Дівчина різко розвернулася, ледве не втративши рівновагу. За кілька кроків від неї стояв Мирослав. Він тримав руки у кишенях і з цікавістю дивився на Олену. Він знав, що вона має подібну творчу, драматичну сторону, але бачив вперше її настільки поглинутою цим. Її спокійне, зосереджене обличчя, голос, який промовляв у пустоту — це все створювало таку незвичну атмосферу.

— Вибач, я тебе не помітила, — Михайленко прибрала руку з води. — Давно ти тут?

— Чув увесь вірш. Ти написала? — Коваленко підійшов до дівчини й теж обперся на фонтан.

Олена засміялася.

— У мене немає поетичного таланту. Це вірш Юлії Саніної, якщо знаєш.

Чоловік ненадовго задумався.

— Так, чув. Вона фронтвумен гурту The Hardkiss. Ти їх обожнюєш, — Мирослав усміхнувся, змусивши дівчину трохи зніяковіти.