Залишки бруду Прототип

Розділ 12

Якби ви відмотали час на три роки тому і побігли пророчити офіцеру Мо Сі, що: «Гей, агов, офіцере Мо, дозвольте мені поділитися з вами таємницею – через три роки Ви будете розбещувати свого найліпшого друга~». Без сумніву офіцер Мо вибив би  вам усі зуби і розквасив пику в місиво.

Але наразі, здається, у нього немає іншого виходу.

Офіцер Мо вперше в борделі.

А людина, чию табличку він перевернув, була колись його найкращим другом, який став ворогом.

Врешті-решт Мо Сі постукав кісточками пальців по списку послуг, все його обличчя було чорним під час вибору, а очі, що демонстрували чесність і справедливість, натомість наповнились гнітючою темрявою.

Мо Сі вибрав.

Ґу Ман простягнув руку.

— Що?

— Плати.

— …Ти! – Мо Сі розлютився до почервоніння очей, та все ж не зміг вимовити повне речення:

— Я-

Ґу Ман з простягнутими руками мовчки чекав на оплату, тепер він говорив дуже мало, робив це лише за потреби.

Але Ґу Ман у пам’яті офіцера Мо любив говорити, його темні очі виблискували сяйвом, немов роса, а з його завжди широкої усмішки виглядало маленьке ікло.

Мо Сі дав йому найбільшу валюту – золоту мушлю каурі Чонхва.

Ґу Ман не подякував йому, а лише підвівся й підійшов до полиці, взяв маленьку баночку та обережно поклав туди каурі, перш ніж знову поставити баночку наверх.

Мо Сі холодно спостерігав за ним, тисячі почуттів безладно змішувалися в його серці: злість, ненависть, гнів, образа, тощо. Він спостерігав за спиною Ґу Мана і раптом зловісно спитав:

— Та твоя банка, скільки грошей ти вже заощадив?

Яка кількість людей тебе принижувала, ображала, знущалась, топтала?

…Скільки…

З якою кількістю людей ти спав…

Ґу Ман все ще відмовлявся говорити, він поставив баночку подалі й сів навпроти Мо Сі. Під тьмяним світлом свічки обличчя Ґу Мана було трохи розмитим.

Мо Сі не був упевнений чи з’явились на його обличчі ледь помітні зміни, які він пропустив.