Тінь

147 14 8
                                    

Переступаю поріг будинку й тихо зачиняю за собою двері. Кидаю погляд на своє відображення в дзеркалі й відчуваю різкий спалах болю в ділянці вилиці та губи, коли похмуро дивлюся на своє обличчя, яке більше схоже на криваве місиво.

Гнів поступово піднімається на поверхню, ненависть застилає очі, коли я підіймаю руку і вдаряюкулаком у ту точку, звідки на мене дивляться мої ж очі. Павутина з тріщин поширюється дзеркалом, спотворюючи моє відображення, яке тепер більше схоже на те, що в мене всередині. Відчуваю теплі цівки крові, стікаючі на усіяну осколками дерев'яну підлогу.

Я занадто слабкий.

Я знову програв.

Я знову дозволив вибити з мене все лайно.

Злість – не найкращий союзник, коли ти виходиш на ринг. Він затьмарює розум і змушує приймати необдумані рішення.

Гаряче серце, але завжди холодна голова.

Іду на кухню і дістаю з холодильника пляшку води. Роблю кілька ковтків, потім, зціпивши зуби, прикладаю її до палаючої щоки. Одного разу я змушу його заплатити за це. І ціна буде неймовірно високою.

Піднімаюся на другий поверх, щоб прийняти душ і трохи відпочити. Тільки десята ранку, а настрій уже збіса паскудний. Батько, як зазвичай, на роботі, тож я сміливо можу розгулювати будинком, не боячись, що він побачить мене в такому стані. А навіть якщо й побачить, у мене всього лише додасться кілька нових синців. Регулярність його побоїв майже змушує мене переконатися в тому, що це нормально.

У такої жорстокої людини має бути відповідний її гнилій натурі син.

Він давно перестав отримувати бажану реакцію, коли б'є мене, ніби мішок з піском, тому переключився на маму. Він знає, як її біль впливає на мене, і користується цим за кожної зручної нагоди. Я не впевнений, що батько колись кохав мою матір, і я сотні разів благав її втекти, але вона була настільки вперта і непохитна у своєму рішенні залишитися поруч із цим садистом, що я просто перестав намагатися, бо знав, що знову почую відмову.

Моя мама – неймовірної краси жінка. Втіленням грації та елегантності. За останні кілька років від її колишньої величі не залишилося й сліду. Батько повільно руйнував її, використовуючи її любов до нього проти неї ж. І вона зламалася. Перетворилася на безвольну ляльку в його руках, яку він штовхає за кожної зручної нагоди, щоб зробити мені боляче.

Дихай для МенеWhere stories live. Discover now