Дихай для Мене

Розділ 16

Айві

– Ти знущаєшся наді мною? – переводжу погляд з Рафаеля на колись житловий, але зараз закинутий будинок перед нами.

Хлопець посміхається і штовхає важкі залізні двері. Їх протяжний скрип змушує мене поморщитись. Довгий коридор із голими сірими стінами з облупленою фарбою йде вглиб будівлі. Знову дивлюся на Рафаеля, який пропускає мене вперед джентельменським жестом.

– Вирішив вбити мене без свідків? Я перша туди не піду, – перш ніж я встигаю пирхнути в його бік, він хапає мене за руку і затягує всередину, на його обличчі явно читається роздратування.

– Просто, бляха, помовчи хоча б секунду, – його хватка слабшає, коли він тягне мене за собою крізь непроглядну темряву, доки ми не впираємося в стіну.

Хлопець стукає по ній кілька разів, і коли я чую клацання, розумію, що це ще одні двері. В обличчя вдаряє тьмяне світло і глухі звуки, схожі на удари, коли високий похмурий чоловік з'являється перед нами. За його формою розумію, що це охоронець. Чесно кажучи, він більше схожий на головоріза.

– Рафаель, – його грубий голос із хрипотою звертається до хлопця, потім його примружений погляд переходить на мене, і мені доводиться зібрати всі сили, щоб не здригнутися від проникливості його темних очей.

Перш ніж охоронець скаже наступне слово, переді мною з'являється спина Рафаеля, м'яко відштовхуючи мене назад. Я важко ковтаю через раптову появу тривоги.

Мені це все не подобається.

– Вона зі мною, – чую крижаний голос Рафаеля, і за кілька секунд він знову тягне мене за собою повз чоловіка, який відійшов убік і тепер хижо дивиться нам услід.

– Він... не надто гостинний, – висмикую руку і переводжу погляд на простір перед собою.

Величезне приміщення з тренажерними матами й грушами в кутах, довгою барною стійкою та рингом, більше схожим на клітку для хом'яків, у центрі наштовхує мене на раптову думку.

– Тільки не кажи, що це підпільний клуб, – мої очі округлюються, коли увагу привертає паразнайомих облич в центрі клітки.

Мої кроки сповільнюються, коли поглядом стежу за вивіреними рухами Раяна. Він ухиляється, коли кулак Ітана розсікає повітря в тому місці, де всього мить тому була голова Раяна. Я чую їхній тихий сміх, коли вони розходяться в різні боки, щоб випити води і витерти піт із шиї та обличчя. Мій погляд сам переміщується на рельєфний прес Раяна. Я не бачила його без одягу до цього моменту.