душа

HUYNLIX ДУША - kariflix 

Хван Хьонджін, завжди був не таким як усі, ще з дитинства він бачив померлі душі. Зазвичай це були різні тварини. Вперше він побачив це в 5, у нього знайшли алергію на котів і було прийнято рішення його батьками усипити їхню кішку. Маленький Хьонджін тоді не розумів чому батьки плачуть, кішка же поруч, правда трохи полу-прозора, але все ж. Він сказав це батькам, але вони не сприйняли його всерйоз, ну що маленька дитина може собі ще придумати, правда ж? Так вони думали. Ну а сам Хьонджін образився на них, за те, що не повірили.

І після цього понеслась. Він зростав, а це прокляття не проходило, батькам більше не казав про це - всеодно не повірять.

Вперше душу людини він побачив в 15. Це була перша душа за його всі роки. Хван тоді знатно злякався, але швидко зрозумів що до чого.

І в нього назріло питання, чому він не бачить інші душі, а побачив тільки одну? І питати не знає в кого. Тоді то він і взявся ритися в інтернеті, але нічого гідного не знайшов.

Було прийнято рішення йти и в бібліотеку, але там теж про це ні слова. А потім його голову задурманила школа, друзі, перша закоханість, і якось стало не до цього.

***

Ось йому вже 23, він студент Сеульського національного університету, факультету дизайну, вчиться на 3 курсі. І вже настільки звик бачити душі померлих, що вже не звертає на це увагу, а живе своїм життям і насолоджується їм.

-Шо ти Хван, здав тому Паку проект? - це був його

однокурсник і найкращий друг Мінхо - з факультету хореографії.

-Та здав, слава Богу, я хоч і невіруючий, але коли здавав молився. Цей демон в людському обличчі знатно нерви потерпав

Мінхо на це шльопнув його по п'ятій точці та сказав, що він молодець, Хьонджін на це теж вже давно не реагує, знає дивності свого друга. Навіть сам іноді так робить, ну з ким поведешся від того й наберешся, як кажуть.

-Після занять ти вільний?

О ні, Хван то вільний, але він знає що Хо зараз попросить, а в нього нема настрою йти сьогодні кудись.

-Для тебе ні

-Я завджи знав, що в нас з тобою любов, - з саркастичною усмішкою промовив Мінхо.

-Ага - закатуючи свої очі, Хван просто

пішов вперед

-Ее, а ну стій, давай ідеш зі мною і це не обговорюється, ти мені повинен