Дихай для Мене

Розділ 19

Айві

– Відпусти мене, – шепочу в напружене обличчя Ітана, коли Анабель здригається від нового нападу плачу.

– Ні, – коротко відповідає, і я бачу, як із кожним звуком, що зривається з губ Анабель, він сильніше притискає моє тіло до себе.

Мою голову пронизують спалахи тривожності й задушливого відчуття чужої присутності, коли ми втрьох заходимо до моєї квартири. Ітан був категоричний у своєму рішенні віднести мене додому.

– Куди? – повертає голову до мене, і я бачу якийсь дивний вираз на його обличчі, коли стикаюся з його стривоженим поглядом.

Тримати з ним зоровий контакт раптово стає неможливо, коли я знову повертаюсь до того, що сталося в машині, тож лише киваю головою в бік вітальні. Ітан садить мене на диван, поки Анабель стоїть у дверях і дивиться на нас якимось поглядом, якого я не можу розпізнати.

– Дякую. Можеш іти, – дивлюся куди завгодно, тільки не на високу постать переді мною.

Несподівано хлопець сідає навпочіпки переді мною, щоб наші обличчя опинилися на одному рівні і на секунду підтискає губи, ніби підбирає слова. Карі очі шукають мої, але я відчайдушно намагаюся ігнорувати його. Я ще не усвідомила всього, що сталося, і як тепер поводитися поруч із ним.

– Айві, – м'якість у його голосі робить щось дивне з моїм серцем. – Поглянь на мене.

– Ти сказав, що ми поговоримо про це тоді, коли я буду готова, – шепочу, нарешті зустрічаючись із його пильним поглядом. – Я не готова.

– Я просто хочу переконатися, що з тобою все гаразд після... – він робить паузу, наступні слова виходять надто вразливими. – Я хочу знати, що те, що сталось, не було травматичним для тебе.

О господи. Я виглядаю так, ніби мене травмував наш поцілунок?

Це все, що завгодно, тільки не травма.

– Усе добре, – наполегливо відповідаю. – Нам з Анабель треба поговорити, – кидаю погляд у бік дівчини, – тому йди.

Ітан дивиться на мене кілька секунд, потім піднімається на ноги і йде в бік виходу. Коли він рівняється з Белль, то зупиняється і повертає до неї голову. Потім повільно нахиляється, від чого вона здригається, змусивши мене насупитися, після чого він говорить щось, що не доходить до мого слуху, їй на вухо, і я помічаю, як тіло дівчини трохи розслабляється, вона киває, і тільки після цього хлопець іде.