Провокація

19 Частина

Дощовий ранок, набирає особливої атмосфери та затишку, коли у самому домі, є присутній затишок. Запашні млинці, на сніданок завжди були доречними й смачними, а їхній запах, не міг оминути, щоб не залишитися без слини у роті. Сьома на годиннику, коли ж пані Лі, була вже на кухні, доки Хонджа ще спала, бачачи восьмий сон. І хоч, перш ніж пані Лі відправилась на кухню, вона перш за все попередила доньку, щоб та довго не валялася у ліжку, а привела себе у порядок. Та тепле ліжко, надавало так просто себе покинути, тепле, наче Чонгукові обійми, воно затягнуло її у сон. Прокинувшись від сну, пед собою вона побачила Чона, який стояв перед нею в одному рушничку, а з його шиї капали краплі води, естетичного скапуючи на ключиці. Протерши очі, не зрозумівши чи це сон, чи їй вважається, такі до кінця не отямившись, вона сховалася під покривало, прикривши своє налите червоними фарбами, обличчя. Сам Чонгук, це помітив й навис над нею, обережно прибираючи покривало з обличчя, він з усмішкою мовив:

- Хххаахх Ти ж здається, бачила мене у такому вигляді. Хіба ні, мишеня? - Неполишаючи усмішки на обличчі, запитав він піднявши брову.

- Це не....

- Що не? не смій виправдовуватись, що не бачила.

- .М.мама!

- Авжеж, не хвилюйся пані Лі, вийшла купити джем до млинців. - Відповів Чон, словесно заспокоюючи дівчину.

- Злізь. - Все що відповіла вона

- А потрібно?

- Ще запитуєш? звісно!

- Не маю за потребу. - Мовив Чонгук, тримаючи перевагу у свою користь.

- За те я маю, злазь зараз же!

- Це вже 3 прохання. - Завзято відповів Чон.

- Що? яке ще прохання?! - Запалившись як навіжене полум'я, Хонджа вмить прибрала покривало

- Циць. Чому така червона? Жар чи що? - Мовив він притулючи свою руку, до її лобу. Користуючись нагодою він охоплює її руки у свої, навхрест зчеплючи над головою. Та з вхідних дверей чується звук ключів, які прокручуються у дверній різбі. Хвилина на хвилину, і здавалося станеться непоправна комедія, або ж драма, та різкий випал зі сторони Хонджи, дав шанс, або ж на горіхи, потім від Чонгука. Висмикуючи одну руку з його хватки, вона мітко хапає край рушника, з його стегон залишаючи оголеним. Та як так, Чонгука це не дуже налякало. Він спокійно встав, узявши рушник до рук він пішов прямо до кімнати, та на останок сказавши.
- Лі Хонджа, тримай своє слово, міцно, до кінця.
Залишивши її на одинці, зі своїми роздумами. Що його слова взагалі означали? Невже це була погроза? червона Хонджа, сиділа на краю дивана, пропалючи поглядом підлогу, поки до неї не підійшла пані Лі.
- Хонджа! - Крикнула матір, що відразу ж відірвало дівчину від роздумів, та що тут тільки що відбулося. Вся увага Хонджи перемкнулася на матір, яка була загально не дуже в дусі .