"Життя коротке
Життя перше і останнє
Перші помиляються
Останні втрачають час.
—Терновий Вінок
* * *
Дійові особи:
Лінія електропередач
Ліс
Голуб
Марті
Суспільний тягар «зграя»
Людська сутність,мʼякша за тваринну.
Осінь 2003 року,Лондон.
І от чому мені не сидиться?
Чому та сутність пульсує в грудях,не даючи мені бути собою?
Голуб стояв на пошарпаному мості,на краю міста,спостерігаючи за тим,як зграя притискається один до одного,тулиться,курличе,розпушує пірʼя в німому обличчі жаху.
Скоро зима. Лондон завжди охоче прийме тебе в свої ,прошиті колючками,обійми. А вони гріють одне одного своїм холодним егоїзмом,вдаючи,що справді люблять.
—я утомився,голубе. Мене втомили безликі. Вони пролітають крізь мою душу,ніби через коридор лікарні—приказував Мартін,затискаючи в дзьобі папіроску.
-брате,я ж тобі казав і скажу ще раз, ти - особистість,ти відрізняєшся абсолютно всім від них–голуб кивнув в сторону лінії електропередач,на якій затискалась юрба сірих птахів.
-Ти такий один. Ти-це ти,не намагайся бути схожим на «ідеал»,котрий не писано в правилах. Навіщо рівнятися на ті ненаповнені камʼяні серця? А їх на світі повно! Повір,ще й як! І сірих,і чорних,і білих. Вони змушені сидіти на тих провідках,так,ніби це їм чимось допомагає в житті. Вони кажуть теплі слова так,ніби знають поняття тепла!
-Джейк,я не людина!
Крикнув він це доволі несподівано,навіть сам жахнувся тону і почав хитати головою,ніби заперечуючи всі можливі думки його товариша. Єдиного товариша.
