Фальшиве зізнання

Том 1 Розділ 25

Мені наснився кошмар!

Найжахливіший з усіх можливих кошмарів. Мені снилося, наче я сп'яніла після одного келиха і сповнилася мужності зізнатися, проте повідала про свої почуття не тому.

Ні, це просто неможливо! Я і раніше пила, і повністю віддавала звіт своїм діям, але вчора.... Ні, я просто не могла втратити голову від одного стаканчика!

Так, і якщо це таки правда, як я могла зізнатися не тому?

Ні, такого не могло статися. Це все сон. Так, точно, поганий сон. Дуже поганий сон.

Кілька хвилин пішло на те, щоб повністю відійти від дрімоти.

Так, це був сон, із цим розібралися.

Однак, якщо все це було лише в моїй уяві, чому ж тоді я так явно бачу цю сцену, немов була там особисто? Все настільки яскраво, так жваво і так по-справжньому. Момент зізнання раз за разом проноситься в моїй голові симфонією №5 Бетховена з її вступної теми, яку охрестили "Тема долі".

З першими сонячними променями відкрила я свої очі. Моє обличчя побіліло від переляку, а уста скривилися в німому крику. Я миттю випросталася, і озирнулася, знайшовши очима сплячу поруч Лілі.

Так, я нікому не зізнавалася, а вечері під наметом ніколи й не було, і всі ці спогади помилкові. Так-так, ось саме, помилкові. Це все просто поганий сон.

І все ж моя голова розколювалася на частини, а аромат алкоголю густою пеленою повис у кімнаті, та й легке запаморочення і нудота були присутні, як ледь вловимий натяк на міцність вчорашнього напою.

Щойно я піднялася з ліжка, моє тіло несамовито затрясло, немов до цього я бігла марафон. Голова, здавалося, зараз просто вибухне. Тепла вода допомогла мені трохи привести себе до божеського вигляду, ось тільки я все ніяк не могла прийти до тями.

Насправді, я почувалася цілком стерпно, не рахуючи ниючого болю в шлунку і похмільного запаморочення.

Але все, що сталося, не могло бути
правдою. Я вирішила покинути намет, просочений хмільним дурманом зеленого змія. Холодне повітря - ось, що могло мене підбадьорити.

Осінній ранок розбурхував лісовою свіжістю, мурашками відбиваючи на шкірі холод гірського водоспаду. Мені не було в чому сховатися від легкого морозного бризу, і я вирішила пройтися трохи далі. Туди, де вчора прозвучало моє ганебне одкровення.