‼️можуть бути помилки‼️Цю казку я написала сама і до того ж вона моя перша тому сідайте по зручніше та слухайте:
Щастя
Якось в одному королівстві жив король і був в нього син.Король уже давно хотів що б син одружився але син не хотів, ну як не хотів в нього вже була кохана але вона була не з королівської сім'ї і син знав що батько не захоче що б син одружувався не на багатій дівчині.Але син на стільки кохав цю дівчину що все ж таки показав її батьку.Батьку вона одразу не сподобалася і він не хотів її приймати,але з наполяганнями сина батько все ж таки згодився. І от йде вона до вівтаря вся в білому, гарно одягнена, з букетом, але тут пролунав гуркіт а за ним і сторожі почали бити в дзвони.То татари захотіли завоювати королівство.Всі у церкві метушилися, втікали, не знали куди рятувати,татари вбивали всіх на своїй дорозі.Загинули всі, крім невістки та сина короля.Цим двом не залишалося більш нічого як іти навмання у пошуках якоїсь домівки.Вони шли два дні дві ночі, і все ж таки знайшли якесь маленьке сільце, там вони і осилилися.Ним була там так добре що вони залишилися там назавжди.Минали роки і закохані досі любили один одного.Їм так добре було разом не зважаючи на те що вони залишилися в двох без родичів, батьків.Але вони намагалися про це не говорити і забути все в минулому почати так сказати нове життя, з нової сторінки.Чоловік влаштувався на роботу він працював лісорубом, а дружина була домогосподаркою.І одного дня дружина завагітніла, це була сама щаслива мить для всіх, чоловік на стільки був рад, що з дерева зробив коника для свого дитятка.І через декілька місяців дружина народила дитя це була прекрасна донечка, з голубими оченятками та світлим волосячком.Це дитя росло в любові мами та тата, вона їх дуже любила і вони її.Коли донечка підросла то почала їздити на конику якій їй змайстрував тато а на вулицю вона виходила завжди в шарфику якій їй зв'язала мама, цей шарфик дівчинці на стіль сподобався що вона і влітку його іноді навіть одягала.І от один з таких днів чоловік пішов до лісу, нарубати дров була все ж таки зима опалювати треба ж чімось.Він попрощався зі сім'єю і пішов в ліс.Тіль підняв сокиру щоб зрубати дерево як почув крики.Він негайно ж побіг до селища та коли повернувся, всіх нібито не було він здивувався. -як це так?Вулиці які були наповнені людьми,людей ні де не було він подумав може почулося, а після цього пішов до дому зайшовши до дому.Він побачив як на підлозі лежить його маленька донечка і дружина в обох був встромлений ніж.Чоловік одразу кинувся до них він не міг повірити він все повторював:
-Ні ні ні прокиньтеся не кидайте мене ну ж бо донечко, кохана прокинте..
Не встиг він договорити як відчув що йому в спину встромили ніж.Це були татари, вони до приходу лісоруба, всіх вбили в селищі.Що сталося зі сім'єю так як і з усіма вони були криваво вбиті.Невже так все закінчиться?Невже це кінець?Щастя не може бути вічним, іноді воно дуже коротке, іноді велике, але в їхньому випадку все набагато складніше.Така доля, її вже ніхто не змінить.
Якщо сподобалося ставте зірочки🙏💗
