-Чому ти покинув мене? - Юні підбігла і схопила Мінхо за руку. -Мені потрібно було полетіти в іншу країну. В мене не було майбутнього там..не було майбутнього з тобою, - він глянув в кут і перевів погляд на дівчину. - І тут ти з'являєшся тут. Ти мене переслідуєш? Перестань мені писати. Я не кохаю тебе! -Чого ти кажеш таке? Ми зустрічалися три роки і після пережитого т -А що? - перебиває її хлопець. - Чим ти така особлива, щоб я тебе не кидав? Погрався і досить. -Ми могли закінчити мирно? А ти..спочатку тікаєш, а потім таке кажеш.. Юні розвернулася і пішла. Вона ще стримувала сльози. Мінхо гупнув по стіні кулаком. -Який я дурень! Я не зможу так довго.
Серце хлопця розривалося від слів, які він казав Юні. Вже пройшов рік після розриву відносин, а він не забув її. Бути разом вони не можуть. Всіляко відганяти Юні від себе, казати, що ненавидить її Мінхо дуже важко.
День, другий, тиждень, місяць, два.. Всі ці дні Мінхо розривався між своїми почуттями, коли ображав Юні. Йому важко, але так треба. До цього всього тиск вдома почав більшати. Його змушують ображати її, щоб вона відчепилася від нього. Батьки спеціально так роблять, бо не хочуть, щоб вони були разом. Їм плювати на почуття хлопця.
Мінхо побивався через це і ненавидів себе з кожним днем все більше.
Юні боялась такої реакції Мінхо. Він так різко змінився. Але попри це вона вирішила показувати, що все добре. Вона змогла витиснути з себе посмішку, змогла залишитись спокійною. Вона поводилась спокійно місяць і змогла переконати Мінхо, що в неї все добре і, що він їй не потрібен. Ніби все добре і так має бути, але ж вона не знає правди.
*** Мінхо стоїть на краю даху будинку. Зараз він думає лише про Юні і про часи, коли вони були разом. Йому тоді було так добре. А зараз він нещасний. Підтримки від батьків нема, а свою кохану він мусить булити. Він боїться втратити Юні знову, але іншого виходу нема. Як і іншого виходу з цієї ситуації він не бачив.
-Мені так жаль..я ненавиджу себе.. Вибач мене, будь ласка. ..не думаю, що ти мені колись пробачиш. Я вів себе жахливо...Коли це відео прийде тобі, мене вже не буде..Вибач мене за все..Я кохаю тебе, - хлопець плакав і знімав відео для Юні.
Він надіслав його їй. -Вибач, - він ступив уперед, але його потягли назад. -Що ти робиш, ідіоте!? - дівчина обхопила талію Мінхо і міцно тримала, щоб він не зміг вирватись і стрибнути. Вона притиснула його до стіни:
Oops! This image does not follow our content guidelines. To continue publishing, please remove it or upload a different image.
Мінхо плакав з опущеним обличчям. -Чому? - ледь вимовила Юні. -Бо..я кохаю тебе.. - в схлипах сказав він. Але вона була переконана, що він її ненавидить. -Пробач мене..будь ласка.. -Мінхо, - єдине, що дівчина змогла вимовити.
Лі підняв заплаканий погляд на неї. Він думав, що вона його ненавидить і був готовий на все. -Я не хочу так жити..не хочу жити без тебе..мені не подобається бачити тебе з кимось..так, я козел, але.коли ти з іншими я не витримую..я ревную..мені погано без тебе.. - було видно, що Мінхо не брехав.
Юні поцілувала його, притискаючи до стіни щільніше. Вона тримала його за підборіддя і просто цілувала. Це було водночасй ніжно і пристрасно. Іншою рукою вона обійняла його. Їм не вистачало поцілунків, не вистачало один одного.
Коли вони відсторонитися, Юні обійняла Мінхо і міцно до нього притиснулась. Вона не хотіла нічого казати і чути його слів теж не хотіла. Слова хлопця ранили її. Їй теж було погано без нього. Вона думала, що Мінхо міг померти.
Хлопець опустив голову на плече дівчини. -Що мені робити далі? - тихо говорив він. -Будь ласка, живи заради мене. Я кохаю тебе і хочу, щоб ти жив. По щоці Мінхо покотилася ще одна сльоза.
