Провокація

20 Частина

Початок робочого дня, почав йти своїм шляхом. Чон поспішив до стін свого кабінету, а Хонджа до свого робочого місця. Весь час з її голови не могли вийти ті слова Чонгука, хоч вона й старалася не брати їх до особливої уваги, та все ж її цікавість завжди була сильніша, ніж сумління - що не варто. У робочу перерву, вона вирішила подзвонити до матері, запитати як вона дісталась дому, за одне й запитати, те що гризло її не даючи спокою.

Телефона розмова:

- Ало, матусю, ти вже у дома?

- Ну так. Вдома. А що?

- Ні нічого, запитую як там моя дорога матуся, дісталася. - Підлабузно запитала дівчина.

- Он воно що, скучила вже так? - Жартома запитала мати.

- Хахх Звичайно, я завжди сумую за своє матусею.

- Правда? - Іронічно запитала пані Лі.

- Агаа....слухай мам, ти нічого не говорила Чонгуку? - Перевівши стрілки до справи, мовила Хонджа.

- Чонгуку? а що з ним? А точніше, коли? і що я йому говорила?

- сьогодні....на вокзалі. - Обмірковуючи у якому форматі краще запитати, сказала вона.

- Ааа це вже секрет. - Не очікувано видала матір.

- Ну мамм

- Знаю що мама, колись, пізніше дізнаєшся.

- Ну Матусюю!

- Все Хонджа пізніше поговоримо, а то зараз в мене суп викупить!

- Мам зачекай!

- Суп Хонджа! Все, бувай.

- Зачек....мам..мам! - кликала дівчина матір, яка вже скинула трубку, закінчивши розмову.

- Клас. І кому мені тепер вірити?! - Важко вдихнувши мовила Хонджа, встаючи з робочого місця, її перебиває стукіт у двері та неочікуваний візит, невідомого чоловіка з конвертом у руках.

- Доброго дня, це ви секретар Лі Хонджа? - Запитав він, ближче розглядаючи обличчя дівчини.

- Так, я.

- Це - Пану Чон Чонгуку. Передайте будь ласка, йому. - Сказав чолов'яга, притягуючи чималий на ощуп конверт у полеітиленовій обгордці.

- Гаразд, від кого це? щоб я могла повідомити директора Чона.

- Аа..Щодо цього. Скажіть що це від його давнього знайомого, Джека. Він зрозуміє