cherry pie

закони та несправедливість

- Ось і настав день твоїх мук.

***
- Лі Мінхо, досі відомий детектив Південної Кореї. Навіть уявляєш, всі говорять, що він вміє мислити як вбивця.

Дурня. Хван в це не вірить. Мислити як вбивця? Тоді треба бути вбивцею. Кажуть, "виявити вбивцю в толпі людей легше всього іншому вбивцю". Але хто ж такий Хван Хьонджін? Він простий бариста в кафе. Звідки він може знати краще за детектива?

- Це той детектив, який заарештував мафіозі? Часом їхнього барона не звали Хван Джун-су?

А, ну тоді все ясно. Ненависть. Батько сам виховав його так, щоб рідний син не бачив тільки кров та кримінал. Тоді ж Хван міг з легкістю казати, що у нього було чудове дитинство, прекрасний підлітковий вік. Але про своє вісімнадцятиріччя він так би не сказав. В той день він зненавидів цей світ. Вбивати явно сил не мав. Але одну людину він би вбив голими руками. Вбив би відомого детектива Південної Кореї, Лі Мінхо.

В кафе зайшов незнайомець. Хван відразу його впізнав. Це був Лі Мінхо. Той самий детектив, який колись зруйнував його сім'ю. Хван відчув, як його серце почало швидше битися. Він зрозумів, що тепер настав момент, на який він чекав усе своє життя. Хван не помітним поглядом дивився на нього, у голові крутилися тисячі думок. "Чи зроблю я це? Чи зможу помститися?".
Та коли їхні погляди зустрілися, Хван відчув щось несподіване. Замість ненависті він побачив у Мінхо щось інше, щось, що його вразило. Його рішучість почала танути, і з кожною хвилиною він усе більше втрачав бажання мститися. Хван був здивований своїми почуттями, але не міг заперечувати очевидне. Ненависть поступово змінювалася на цікавість, а потім і на симпатію. Минали дні, і він не міг перестати думати про Лі Мінхо. Хван не розумів, як це сталося, але він знав одне: він закохався у відомого детектива Південної Кореї.

Минув приблизно тиждень після тієї зустрічі, і Лі Мінхо знову зайшов у кафе, замовивши собі американо. Відвідувачі кафе дивилися на нього, а Джинні старався не подавати виду, що впізнав його. Під псевдонімом Сем, він працював за прилавком, спостерігаючи за Мінхо з прихованою цікавістю.Лі Мінхо сидів за своїм звичним столиком, повільно смакуючи американо. Хьонджін відчував напругу, яка висіла в повітрі, але намагався залишатися професійним. Його серце билося швидше, коли він помічав, як Мінхо час від часу кидає погляди в його бік. Щоразу, коли їхні погляди зустрічалися, Хван відчував, як у ньому прокидаються змішані почуття.

Чи справді це історія про кохання?