Доброзичливі сусіди

Ми з мамою переїжджаємо до нового великого будинку не першої свіжості. Ріелтор сказав, що тут не жив ніхто 10 років, але таке відчуття, що років 50. Інтер'єр цього будинку нагадував стару школу архітектури. Тут були старі меблі накриті плівкою, старі ліхтарі, старе..та все тут було старим. Нічого сучасного.
Але мене зацікавили фото вісьмох хлопців. Ці фото висіли біля сходів, їх окремі фото стояли в рамках по будинку ледь не в усіх кімнатах. Ми не стали їх ховати, тому поки залишили все як було.

Поки ми заносили коробки, я почула дивні голоси з однієї кімнати, вони говорили про мене. Я подивилась, але за дверми не було нікого. Щось мені підказує, що я себе накручую.

Взявши останню коробку з багажника машини, у вікні моєї кімнати я побачила чийсь силует. Зо страху я впустила речі і протерла очі, але там не виявилось нікого. Серце йокнуло і мені було не по собі заходити в кімнату.

Повечерявши, я пішла робити уроки. Позаду мене чулись чиїсь голоси, я в містику не вірю і скидаю все на втому і стрес через переїзд і смерть батька.

Цієї ночі мені наснився дивний сон:
"Я сиджу за столом в центрі, а поряд по обидва боки сидять восьмеро хлопців з фото: чотири по одну сторону, чотири по іншу. Вони розмовляли між собою. Я їх не розуміла.
Один з них перевів на мене погляд, а за ним всі інші. Вони всі були однаково бліді.
Я відчуваю, що хтось кладе свою руку мені на плече. Коли я повернулась, то побачила таку ж бліду себе, як ці хлопці"

Я прокинулася з дивним тривожним відчуттям. На годиннику третя ночі. Ось мені стало страшно засинати, тому я просто лежала з ввімкненим світильником. Коли я вже по трохи засинала, почула легкий скрип підлоги і чужий голос після чого мене ніби вирубило.

Зранку я знову подивилась на фото. Мені стало лячно.
-Що робитимемо з фото? - запитала я в мами.
-Та хай будуть. Я розпитаю за попередніх власників і тоді щось зробимо з ними.
-Як можна було переїжджати в дім не знаючи про його минуле?
Мама просто проігнорувала мене.

Було дивно залишати фото тих незнайомих хлопців у новому домі. Вони були повсюди і здавалось, спостерігали за нами. Особливо лячно було мені після того сну. Я тепер ясно бачу, що фото спостерігають за мною. Я пробувала заспокоїти себе чимось, тому пішла прогулятися по новому районі.