Дихай для Мене

Розділ 28

Ітан

Я зателефонував Інґрід і призначив зустріч у кавʼярні, щойно вийшов з квартири Айві. Мені потрібно було охолонути, бо те, що вона витворяла, майже звело мене з розуму. Усвідомлення того, що вона лежала піді мною така податлива й жадібна до дотиків, змусило мою кров закипіти.

Вона явно не розуміла, що робить, бо навіть крізь хіть у карих очах я бачив проблиск страху. Тепер я знаю, що вона боялася не мене, а того, що я планував з нею зробити. Ніби я взагалі колись зміг би заподіяти їй біль. Це не той вид болю, до якого я звик, але все ж залишаэться ним. Але тепер питання щодо її обізнаності в плані сексу не даэ мені спокою.

Очевидне хвилювання могло бути повʼязане з моїми брудними й грубими словами, але внутрішній голос підказував, що, можливо, у моєї принцеси взагалі відсутній досвід. І коли я згадував невпевненість і невмілість у її рухах, моє тіло починало вимагати захистити її.

Переводжу погляд з вікна на вхідні двері, намагаючись зупинити потік думок, які рухаються в дурному напрямку. Увечері я зможу дати волю фантазіям і використаю сьогоднішні спогади, щоб хоч якось вгамувати болісне напруження в паху.

З того моменту, як Айві застала нас із Барбарою на вечірці, єдиним способом розслабитися були картинки в моїй голові за її участю. Мої улюблені ті, на яких вона стогне й закочує очі від задоволення.

Навіть якби я хотів, то не зміг би переспати з кимось іншим. Моє серце перетворилося на надчутливий радар, налаштований лише на одну частоту – її частоту. І вона була такою яскравою і до болю пульсуючою точкою на його екрані, що затьмарювала всіх представниць жіночої статі. І я нахабно збрешу, якщо скажу, що відчуваю тягар обмежень на плечах.

Скляні двері відчиняються, і коли звук підборів по кахлю відбиває ідеально рівний ритм, мої губи розтягуються в легкій усмішці.

Вона ніколи не зміниться.

Усі голови повертаються в її бік, і я можу зрозуміти кожного з них, бо Інґрід виглядає як волога фантазія будь-якого чоловіка, а іноді й дівчини, у яких є очі. На мене, звісно ж, це не поширюється. У моєї вологої фантазії чорне волосся й диявольський характер.

Вона не зраджує собі. Ідеально випрасуваний білий діловий костюм і височенні підбори, на яких вона ходить з неймовірною грацією та поставою. Довгі сріблясті локони підстрибують з кожним кроком дівчини, а обличчя залишається непроникним рівно до того моменту, коли вона займає місце навпроти мене.