Дихай для Мене

Розділ 31

Ітан

Моє серце.

Ця проклята штука загрожує вирватися з грудей, коли я дивлюся на її невпевнене обличчя.

– Господи, Айві, – видихаю їй у губи.

– Будь ласка, – шепоче, і мої ноги підкошуються від відчаю, з яким її очі впиваються в мої.

Вона дивиться так, ніби я справді щось значу. І я готовий доводити свою вірність і відданість знову і знову, лише б почути ці слова ще раз.

– Ти ж розумієш, що не повинна просити про це? Ніколи. – Мій голос стає хрипким.

Свідомість загрожувала відключитися від реального світу після того, що сьогодні сталося. І я аж ніяк не думав, що наприкінці дня, більше схожого на коло пекла, на мене чекає це.

Раптові здогадки обдають мене з голови до ніг крижаною водою, коли все всередині мене прагне зробити те, про що я так довго, чорт забирай, думав. І я навіть не міг дозволити собі думки про те, що вона сама ініціює близькість між нами. Хіба що...

– Ти ж розумієш, що не зобовʼязана мені «платити», – мої губи кривляться від жахливого формулювання, – за те, що я зробив тобі подарунок.

Ця думка абсурдна, і вона звучить ще гірше, коли я її вимовляю, але знаючи її пунктик на незалежність і «все сама», я розумію, що вона може так розплатитися, щоб не відчувати себе винною.

Цей варіант мені не підходить.

Навіть тоді, коли мої руки були вкриті густою червоною рідиною, стікаючи на одяг гучними краплями, і душероздираючі крики, які змушують мене заплющити очі, щоб відігнати уривки сьогоднішніх спогадів, навіть тоді я звинувачував себе, що не можу бути поруч з нею. Ніщо не мало значення, лише те, що не маю можливості її побачити. І яке б пекло не чекало на мене завтра, сьогодні я повністю належу Айві.

Сама думка про те, що вона знову готова запропонувати своє тіло через розрахункові цілі, а не через щире бажання, змушує мою кров заледеніти. Вона  буде шкодувати про це і зненавидить мене до кінця своїх днів.

– Я зовсім... – вона затинається, її щічки мило червоніють, коли образа на такому коханому обличчі струшує моє тіло, і я стискаю зуби, хапаючись за ті крихітні залишки доброчесності й здорового глузду. – Я не намагаюся відплатити. Я хочу тебе. Але тепер почуваюся дурепою. – Мені не подобаються її слова і думка про те, що моя реакція наштовхнула її на це.