Я завжди була дуже маленького зросту, а шафи на нашій кухні висіли вище, ніж у нормальних людей, тому навіть зі стільцем я не могла дістати потрібні мені речі із верхньої полиці. Мені доводилося залазити прямо на стіл. І ось, коли я в черговий раз залізла на дерев'яну стільницю і потяглася за коробкою печива (у якій, як виявилося, нічого не було), я підняла голову і помітила зверху на краю шафи блюдечко, яке дуже притягувало мою дитячу допитливість. Якось навшпиньки я все ж дістала до нього і з неабиякою обережністю спустила до себе, чисто через цікавість і незвичність місцезнаходження посудини. Мої очі наповнилися іскорками і зірочками, тому що на блюдечку лежали парочка різних цукерок та цукрових кубиків. Я гордо покликала маму та показала їй знахідку. Я хотіла насміхатися з неї, оскільки вона стверджувала, що солодкого вдома немає. У нас була домовленість, що якщо я зловлю її на брехні, то можу їсти стільки солодкого, скільки захочу, і я вже відчувала її поразку і свій солодкий бенкет. Але в той момент вона забрала у мене блюдце і поставила назад на шафу, ніби рідкісний тендітний антикваріат, наказавши мені його не чіпати. Коли я в неї поцікавилася, чому не можна (знову ж дитяча допитливість), то вона відповіла, що це частування для домовика. Того дня я, певно, вперше про нього почула. Тоді ж на його блюдці стало зʼявлятися все більше цукерок, а на моїх зубах все менше карієсу.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Як подружитися із домовиком
ParanormalЦя історія написана за реальними подіями і можливо допоможе Вам затоваришувати зі своїм домовиком та краще його зрозуміти.
