Цього ранку я зрозуміла, що я неможу перебувати у цьому ганебному світі.
Мій день починається з того що я чую по всьому будинку голос розлючиною матері яка вже чимось не рада. В той момен я швидко стрибаю з ліжка і швидко одягаюсь
-Ти ще спиш?!-розлючиним голосом до мене звернулася мама.
-І тобі доброго ранку! -з сарказмом відповіла я.
Мати розлючена вибігає з кімнати. Останіх дев'ять років бачити її в такому стані стало нормально. Принципі її можна зрозуміти вона одна виховує троїх дітей, батько нас покинув коли мені було шість років і це змусило нас добрячи трусанути.
Я побігла швиденько у душ щоб привести себе у порядок. Швиденько я побігла на кухню щоб випити каву і тоді можна важати що цей день почався.
Поглянувши на телефон я побачила пропущений виклик і вирішила передзвонити.
-Привіт-одразу я зрозуміла хто це.
-Привіт. Ти дзвонила?- з посмішкою я відповіла їй.
-Так. Я хотіла десь піти гуляти і вирішила запросити тебе.
-Принципі можна але десь около шостої години, а то у мене багато справ.
-Які у тебе є справи? Ти кожного дня чимось зайнята-розлючиним голосом вона сказала мені
-Ну я раніше неможу-сказала я тихенько і навіть з якоюсь виною у голосі.
-Ну тоді до вечора.
Я старалася швиденько зробити усе по дому і вирушити гуляти.Зробивши все я вирушила до мама і сказала що я іду гуляти вона довго не хотіла мене відпускати але всетаки я її вмовила. У мене була година щоб привести себе у порядок я швиденько пішла в душ ,висушила голову, нанесла макіяж, одягнулась і вже зібралась дзвонити як позвонив телефон.
-Тебе ще довго чекати-сказала подруга.
-Я вже готова.
-Ну тоді я вже біля твого будинку.
Я вийшла на вулицю і побачила свою подругу.
-Ну що привіт-протягнула вона мені руки щоб обійняти
-Привіт-обійняла я її.
Вона запропонувала піти десь прогулятися і я була згідна з нею.
Додому я прийшла блисько другої години ночі, тихенько я пішла до себе у кімнату і лягла спати...
