ДВІ ЗОРІ

З настанням літа прийшла і жара. Вона навідалась раптово, навіть не даючи мешканцям морально підготуватись до цього. Але природа змилувалась над ними приносячи омріяну вечірню прохолоду. Через що уся молодь вийшла на вулиці. Наприклад, як і троє ліпших друзів. Вони сиділи на лавці в центрі свого міста. Вже було темно й вулиці освічували ліхтарні стовпи, придаючи всьому цьому особливу атмосферу.

Смуглявий хлопчина розслаблено витягнув ноги, поправляючи довге темне волосся, щоб не заважало. А потім йому прийшло щось в голову і Юліус не посоромився це озвучити:

― Знаєте чому пси більше не виють на місяць? Бо їм перестали продавати календарі.

Блондин, який сидів поруч, оцінив цей панч розхихотавшись, він обожнював гумор свого брата, навіть якщо він проявлявся в абсолютно рандомні моменти. А ось інший гумору не оцінив. Барв додавав той факт, що він, на відміну від інших, не був людиною. Дейв належав до роду перевертнів і якраз був собакою. Він ледь чутно зітхнув і встав зі свого місця, трохи поправивши свою шкірянку. Неважливо яка на вулиці була погода він все одно не зраджував своєму рокерському стилю, хоча його численні татуювання по всьому тілу й декілька пірсингів й без цього робили його цікавою персоною.

― Піду куплю пива, - мовив той, йому хотілось трішки пройтись на самоті. Ніхто не заперечував, проводжаючи його поглядом.

― До речі, - Мікаель похапцем дістав свій телефон, - Я хотів показати тобі нові фотки, які ми зробили з Лукашем...

Дейв йшов собі до ближнього магазину лише розмірковуючи про те чи доречно буде зараз закурити. Він мав деякі сумніви, що запах розвіється за цей час, тому вирішив не ризикувати й зайвий раз не турбувати алергію Ела. Ось таким хорошим другом він був. Дійдя до місця призначення він отримав лише об'яву про закриття магазину. Не описати те, які почуття він відчув через це. Вони жили в відносно маленькому місті, тому інший магазин знаходився доволі далеко. В процесі розчарування в житті, той спочатку і не помітив, що поруч з ним стояв ще дехто. Це теж був перевертень, але кіт, дещо нижче за нього, його білосніжне волосся гарно блищало при місячному світлі, той курив цигарку, а з його навушників грала якась електронна японська музика з механічним голосом. Її особливо було чути, бо той зняв один навушник і здається теж помітив компанію іншого перевертня. Не варто було так пялитись на нього.