Зламана коханням

Розділ 8

Ланс.

Тоді.

Пройшов тиждень з весілля Ларії та Рафаеля. За цей час я зрозумів, що в мене не встає на кожну другу брюнетку чи руду. Я не можу пояснити це, але мене це хвилює.

Моя присяга служити Стідді в якості правої руки Капо урочисто завершилась. В темному підвалі пентхаусу зібрались всі найважливіші персони, навіть якщо й до цього вони були на іншому континенті.

На честь Богів мене не змусили показувати своє татуювання. Кожен член Ла Стідди має право приховувати татуювання до того часу, як Бос, Капо чи Консильєрі заставлять це зробити, щоб запевнитись, що ця людина наша.

Я і Рафаель пройшли кровний обряд, виливаючи свою кров у священну воду і випиваючи її, не спиняючись.

Я не знав про щось подібне і не був готовий до того, що доведеться перерізати палець, щоб випити свою ж кров.

І звичайно, Рафаель веселився, відчуваючи моє хвилювання.

Я думав, що можу обригати весь стіл після цього, проте нічого подібного не відбулось. Це було легше, ніж я міг собі уявити.

Але справжній жах розпочався пізніше. Я гадав, що це все, чого від нас очікували, поки не пройшов особливий ритуал. Коли священник оголосив про завершення обряду, двері підвалу різко зачинились, стіни почали повільно рухатись, розкриваючи новий рівень темряви.

По всьому підвалу почали розливатись запахи гниття і хімічних речовин. В темряві, освітленій тільки світлом блідо-жовтих факелів, видно було постаті, які з'явилися, наче з тіні. Їхні очі світлились червоним, а обличчя було частково приховане за масками, що нагадували розтягнуті усмішки з великими іклами.

Рафаель вже не сміявся. Він дивився на мене з певною жахливою серйозністю, яка до цього моменту була невідома.

Він теж не знав.

Обряд повного входу в клан вимагав не тільки фізичних страждань, але й моральних випробувань, які виявляли справжню природу нових членів.

На стінах підвалу з'явилися язики полум'я, що створювали образи жорстоких битв і кровопролиття. Декілька фігур у масках почали наближатись до нас, їхні рухи були плавними і точними, віддалено схожими на танець смерті. Вони не казали нічого, їхні погляди були проникливими, ніби ті, що проникають в саму суть твоєї душі.