Зламана коханням

Розділ 15

Афіна.
Тепер.

Два роки минуло з того часу, як я змирилась.

Це було складно.

Занадто складно, щоб забути кожну деталь.

І, авжеж, у житті немає нічого простого.

Кожного разу має відбутися щось, що змінить усе.

Щось, що або зламає, або полагодить.

У моєму випадку це Ланс Фуеґо, якого я не можу забути вже майже три роки.

Мені було шістнадцять, коли я вперше його побачила. Мені було сімнадцять, коли я віддала йому свою цнотливість.

Вісімнадцять, коли ми бачилися востаннє.

На хрестинах Девіана Бласхеса.

Той день був жахливим для кожного з нас, а особливо для Лієсси.

І зараз мені дев'ятнадцять сраних років.

Моє життя налагодилося, як би це смішно не звучало.

Я сподівалася на найкращі канікули з друзями. Це би було щось на кшталт подорожі світом із позитивним настроєм.

Усе, чого я хотіла, вже здійснилося.

Хоча залишилася ще одна маленька деталь, яку я так і не зробила.

Проте ще все життя попереду. Я маю десятки тисяч днів, щоб виконати своє дитяче бажання.

Так я думала рівно до цього моменту.

Мені дев'ятнадцять, і на порозі будинку стоїть Ланс Фуеґо, випромінюючи темну енергію.

Такий же прекрасний, яким був під час нашої останньої зустрічі.

Йому двадцять вісім, і він виглядає так, ніби тільки-но вийшов із храму посвяти в божества.

Мої очі округлюються, а щелепа відвисає.

Він останній, кого я очікувала побачити тут, у Нью-Йорку. А радше в нашому з Ларією будинку.

Спершу я шокована тим, що бачу. І аж оговтавшись, хочу гримнути дверима перед його носом.

Я мріяла про це, і мене засмучує, що він рухається швидше, наближаючись.

— Привіт, агов, чи не могли б ви покинути мій дім?

У мене досі мурахи від тих коротких двох слів, які він промовив кілька секунд тому.

Я прикриваю рукою свої груди, щоб йому не було видно моїх затверділих сосків під тонкою чорною тканиною боді.