Босорка(н) за викликом

Глава 13. Втікати, не можна кохати

– Оце, пощастило!

– Ага, і не кажи. Такий вибух, а лише одну квартиру винесло. Та й в усьому підїзді нікого не було. Пощастило, що без жертв обійшлося, просто диво!

Хрипкі чоловічі голоси повільно привели його до тями.

«Вибух». «Оце, пощастило». «У всьому під'їзді – нікого...»

Ці слова щось нагадували. Хтось нещодавно промовляв схоже, тільки іншим голосом, значно приємнішим.

Він ворухнувся – і відчув біль у забитому тілі. Руки працювали, ноги теж. У повітрі висів запах гару та пилу і заважав дихати.

Він сковтнув сухим горлом – і відкрив очі. Пам'ять верталася.

Арес сидів на підлозі й спирався спиною на стіну, біля ліфта. Навкруги, вкриті шаром пиляки, валялися уламки цегли й бетону. Прямо перед обличчям, прикриваючи від чужих поглядів, нахилилися потрощені вибухом двері. Крізь величезну шпарину у розколотому дереві Арес побачив... блакитне небо і дві постаті чоловіків у формі рятувальників. Стіни його квартири – просто не існувало.

– Так, пощастило. Хто на роботі, хто в школі, навіть та стара з мопсом – і то на прогулянку вийшла! Лишилось дізнатися – чи не було кого усередині, й, можна сказати, легко відбулися.

– Ага. А збитки компанія «Розумний дім» буде сплачувати. Пропустити витік газу, з їхніми хваленими сенсорами – то їхній недогляд!

Чоловіки ще потупцяли, роздивляючи пролом на вулицю, та й пішли сходами вниз, перечіпляючись об уламки. Арес виповз на карачках з-під нахилених до стіни дверей і обтрусив забруднені у пилюку руки. Як не дивно, на ньому навіть домашні капці залишилися. Все ще трохи оглушений, з відчуттям, що забув щось важливе, він підійшов до того місця, де стояли рятувальники й теж визирнув у пролом.

З висоти четвертого поверху, де він знаходився, двір унизу виглядав наче мурашник: земля булла густо припорошена пилом, зірваним листям й гілочками, уламками цегли й вибитого скла, по всьому цьому метушилися люди, стояла біла машина швидкої допомоги, жовта – газової служби й чорна – магічного контролю. Біля виїзду із двора якраз припаркувалась червона машина пожежників. Трохи далі одночасно зупинилися ще дві автівки – з однієї виходили поліцейські, а з іншої – хватські хлопці з мікрофоном і камерою. Серед людської метушні біля під'їзду голосно і настирливо дзявкала маленька собачка.