Провокація

28 Частина

Автівки на трасі які приїжджали повз роздавали холодне повітря, яке гостро торкалося обличчя дівчини, та на щастя це припинилося за декілька хвилин, як тільки вона змогла спіймати таксі - шанс повернутися додому, до своєї квартири. Нарешті діставшись до квартири, в якій нічогісінько не змінилося з того часу, як Хонджа покинула дім на декілька тижнів. Новий рік, став геть не таким яким вимальовувався у її планах, про те, новий рік порівняно із життєвими потрясіннями був дрібницями. Спочатку, з босом чи не до коханцем? Як взагалі це можна назвати? Рухнули всі зв'язки, а з ним й робота, репутація яку було пошкоджено статтями. Все це - дало свій відбиток. Компанія "The black" була заморожена а як повідомляли статті, її власник просто зник, або ж по іншому - втік. Ні Чонгука, ні охоронця. В цей період було нелегко вибиратися з обіймів поліцейських, а в першу чергу, кореспондентів. Якщо в когось початок нового тижня розпочинався з роботи, то в Хонджи, початком нового тижня були нескінчені переслідування журналістів з бажанням взяти інтерв'ю. Та зі старанними вимаганнями на протязі 2-х місяців вони закрили справу, віднайшовши нову й актуальну сенсацію, тим самим залишивши дівчину у спокої. Але щодо спокою, було ще задалеко. Після того як журналісти та поліція не торбували все наче й почало налаштуватись про те, спокою у думках і серці не було...
Смуток - найбільший страх вашого серця. Його не викинути а ні позбутися. На протязі майже року, він безперервно переслідував дівчину. Здавалося: скільки б часу не минуло та він все ще не вщухав. Відчай та смуток - стали тими "друзями" які завжди поруч.

На календарі вже було за 30 - отже, йшли лічені хвилини, до того як розпочнеться новий рік. Та чи принесе він користь? Чи можливо, душевний спокій? Поки що, це не є відомим. Відомо те, що кінець цього року Хонджа проводить одна. Оскільки, на передодні нового року їй "пощастило" застудитися. Теплий чай з лимоном, та серіал були її рятівниками на сьогоднішній вечір. Вона навіть не чекала а ні подарунків, а ні привітань, зазделегідь привітавши свої знайомих й рідних з новим роком, вона переглядала телесеріал та поволі пила по маленьких ковтках чай, нічого навіть очікуючи. Авжеж і розраховувати на щось не було сенсу. Час маленької дівчинки - вийшов. Більше немає сюрпризів від батьків, які вони робили на новий рік, своїй маленькій принцесі, яка з нетерпінням чекала новорічного чуда. Тепер вона більше не вірить у новорічне чудо, хіба що у віру. Віру що новий рік, стане кращим за тодішній і все нарешті налагодиться. Годинникова стрілка за лічені хвилини добігала 12-ти. Серіал давно вже закінчився та і бажання ще щось переглядати не було, взявши склянку зазделегідь з охолонувшим како, дівчина підійшла до вікна спостерігаючи за новорічним образом міста. Допиваючи залишки какао та щось роздумуючи вона важко видихає та на декілька хвилин, зависає на прожектор на вулиці, тьмяний. Подумки промовляє вона, відводячи погляд, коли силует перехожого закриває слабкі промені прожектора, їй нічого не залишається окрім, як повернутися до своєї кімнати та без пам'яті відключатися. Все наче й йшло за задуманим планом, Хонджа направилась до кімнати, вже майже наблизившись на пів кроку, до дверей та міфічний дзвінок у двері, насторожив дівчину. Версії у голові були різні, однак одну логічну Хонджа все ж мала. Гадаючи що це просто розіграш підлітків, вона не стала наближатися до дверей. Про те, цей непроханий гість наполягав на своєму, маючи на меті, щоб йому все ж відчинили двері. Коли терпець Хонджи урвався вона не роздумуючи кинулась до дверей, щоб напоумити цих розбишак. Відчинивши двері, дівчина не помітила поблизу нікого, тільки силует, до якого у слід крикнула :