Гаррі Северус Снейп

Розділ 27. Повернення

Герміона стояла і плакала, притулившись до Рона. Вони не могли повірити, що їхній найкращий друг загинув. Що війна закінчилася, толком не розпочавшись. Вони навіть не встигли поборотися за правду, за добро. Майже всі, хто спілкувався з Гаррі, були тут, у Лікарняному крилі. Майже всі дівчатка плакали, а хлопці просто стояли й дивилися на тіло колишнього друга. Навіть Драко був тут. Усі вчителі з сумом дивилися на учня, і лише Дамблдор був можна навіть сказати веселим. Снейп, що стояв поруч, час від часу поглядав на старого.- Я не бачу нічого смішного,- нарешті сказав він. Він ледве стримувався, але піти зараз - означало видати себе.- О, ні, мій хлопчику, - Дамблдор намагався надати голосу якомога більше смутку, - дайте йому трохи часу.- Час? - Снейп вийшов із себе. - Час на що?- Дивіться! - вигукнув один із присутніх. Він вказав на Гаррі, який почав ворушитися. За хвилину Гаррі розплющив очі і здивовано подивився на всіх, хто дивився на нього.- Гаррі, - Джинні кинулася обіймати його.- Я думаю, вам варто піти на обід. Хибна тривога,- Дамблдор мило посміхнувся і жестом показав залишитися тільки Рону, Герміоні та Северусу. Джині просити про це не потрібно було. Натовп запитально дивився на вчителів, які запитально дивився на Дамблдора. Але вони все ж пішли.- Доброго ранку, Гаррі.- Я бачив маму, - промовив Гаррі, коли Джинні відчепилася від нього. Він сів на ліжку.- І вона сказала...- він подивився на Снейпа.- Що сказала? - втрутився Рон, але Герміона штовхнула його в бік. Гаррі встав із ліжка, сил у нього було хоч відбавляй. Він зараз не міг думати ні про що, крім того, що він син Снейпа. Поттер, точніше вже Снейп пройшов повз Северуса і вибіг із Лікарняного крила.- Я один нічого не зрозумів,- промовив Рон.- Гадаю, Северусе, тобі варто бігти за ним,- спокійно сказав Дамблдор, коли Снейп уже рушив до виходу.- Про що вона йому все-таки сказала? - не вгамовувався Рон, дивлячись на Дамблдора.- Думаю, містере Візлі, він сам вам про це скаже.

Снейп знайшов Гаррі в порожньому класі на третьому поверсі. Гаррі сидів за вчительським столом, спиною до виходу. Він почув, що хтось увійшов, але він не знав, хто це.

- Міг би не влаштовувати такий скандал,- сказав Снейп, підходячи до Гаррі.- А не зобов'язаний бути таким самим, як ви,- рявкнув Гаррі.- Однак, розмовляєш ти так само, як я, - Снейп про себе посміхнувся.- Ви забули додати «Поттер».- Я забув додати «Снейп».- Сумніваюся, що щось змінилося...- Спасибі, що врятував мене, але це було найдурнішим твоїм вчинком,- м'яко сказав Снейп.- Не хвилюйтеся, більше я не буду вам допомагати,- серйозно сказав Гаррі.- Що Лілі сказала тобі? - Северус сперся на стіл і повернув Гаррі до себе обличчям.- Що використала Джеймса. А ви, як ідіот не зрозуміли натяку,- з іншого боку, Гаррі тепер може кричати на Снейпа скільки завгодно, і йому за це нічого не буде. Снейп усміхнувся і подивився на Гаррі. Він дивився в інший бік непроникним поглядом.- Я одного не розумію, - сказав Снейп, усміхнувшись, - Чому ти, як баран, не міг освоїти оклюменцію?- Мабуть, я пішов у маму,- у Гаррі не було настрою жартувати.- Так, вона не вміла приховувати свої думки...- Тоді як вона приховала, що кохає вас?- Можливо, вона дуже хотіла це приховати,- припустив Снейп.- Як і ви приховували всі ці чотири роки, що я ваш син! - Гаррі встав і пішов у бік виходу, - І я навряд чи коли-небудь зрозумію це. Гаррі вийшов із класу, залишивши Северуса самого. Полегшення, як не дивно, не настало, гора з плечей не впала. А от проблем побільшало. Адже Гаррі не пробачить, поки не зрозуміє наміри батька. А з розумінням вчинків Снейпа в нього явно були проблеми.Гаррі вбіг у вітальню, і не звертаючи уваги на розпитування, увійшов до спальні, де на нього чекав Рон і... Дамблдор? Рон сидів на своєму ліжку, частенько поглядаючи на найвидатнішого чарівника всіх часів, який у цей час розповідав «веселі» історії, пов'язані з цією вітальнею.- О, Гаррі,- вигукнув Дамблдор, перервавши свою розповідь.- Ви про все знали,- Гаррі говорив стримано, не дивлячись у бік Дамблдора.- Так, Гаррі, я знав. А ще я знав, що Северус не зможе тобі пояснити, але все ж таки. Гаррі, мій хлопчику, Северус - Пожирач смерті. Так, він подвійний агент, але Пожирачі мають до нього доступ. Це було б надто небезпечно для тебе.- Я б міг хоча б знати,- твердо сказав Гаррі.- Ні. Ти ж пам'ятаєш, що Волан-де-Морт мав доступ до твоєї свідомості. Він би вбив його. А ти ж не хочеш, щоб твого тата вбили?- Тата? - вигукнув Рон. На нього ніхто не звернув уваги.- Ти захистив його, Гаррі...- Де Блек? - перебив директора Снейп. Це стало на кшталт їхньої сімейної справи.- Він у себе вдома...- Що? Ви відпустили його? - Гаррі схопився з ліжка, на якому до цього моменту сидів.- Він приїде завтра, щоб пояснити все. Адже Хагрід розповів вам усе. Він мені сказав, що ви його змусили,- Альбус краєм ока подивився на приголомшеного Рона.- Так, але це не означає, що він слухатиме вас,- Гаррі готовий був рвати й метати.- Ти маєш заспокоїтися, Гаррі...- Я не хочу заспокоюватися!- Ми вже проходили це того року, Гаррі. Тоді ти зламав тільки мої речі, але зараз на кону спільна спальня,- Дамблдор підійшов до Гаррі,- Вибач, що ми не сказали. Але я, здається, пояснив тобі, чому ми так зробили. Гаррі нічого не відповів.- Зате в нас є хороші новини. Ми просунулися ще на один крок до смерті Лорда Волан-де-Морта.- Як? Ви вбили Нагайну? - це Гаррі зацікавило.- Ні. Блек убив тебе, точніше сказати, він убив частину Темного Лорда в тобі.- Як це? - Гаррі подивився в блакитні очі Дамблдора.- Ти й був сьомим крестражем. Тож Джеку варто тільки подякувати.- Тобто тієї ночі...- Так, усе правильно. Він зробив крестраж, який і не збирався створювати. Саме тому ти міг говорити зі зміями. Гаррі спробував згадати щось парселтангом, але нічого не вийшло.- А він дізнався, що ми знищуємо крестражі? - запитав Гаррі.- Думаю, він знає. У всякому разі, відчуває,- спокійно відповів Дамблдор.- Тоді чому він не нападає на замок?- Його дещо тримає. Точніше дехто, - Дамблдор лукаво посміхнувся, - Та все ж, війна триває. Волан-де-Морт убиває магів і маглів. Тому треба якомога швидше знайти перстень і Нагайну. Дамблдор обійняв Гаррі й вийшов за двері.- Чорт забирай, Гаррі, - Рон підійшов до друга, - Снейп твій батько? Гаррі кивнув.- Співчуваю...- Я не хочу думати про це, - твердо сказав Гаррі, - Раз він вдавав, що нічого не відбувається, то я робитиму те саме. Зараз головне вбити Волан-де-Морта. А ці сімейні узи мене не цікавлять.