Інший шлях

Історії під зорями

Командир загону, вивчивши місцевість, жестом наказав зупинитися. Дісталися ми до заздалегідь обраного місця доволі швидко — 7 днів не зупиняючись їхали верхи на конях, аби тільки дістатися поставленої точки на мапі.
Місцина одразу мені припала до душі. По праву руку від нас — величезне поле, засаджене колосками. Дерева зустрічалися лише на околицях біля вузьких стежок, що окреслювали поле, ніби відділяючи його від людської метушні. Тут панували мир і тиша, чисте повітря наповнювало груди. Ніколи ще я не відчував себе настільки впевненим і водночас спокійним.
Лицарська колона повільно розповзлася по місцевості. Всіх об'єднувала єдина мета — підготовка до майбутньої схватки. Від командира, разом зі Степаном, ми отримали наказ розмістити невеличкий намет для головнокомандувача. Легке доручення, подумали ми...
Поряд з нами постійно крутився докучливий зам. командира. Мерзотний чоловік був зростом мені по груди, його обличчя скалічено походами, одне око майже не бачить, а з зубів лишилося тільки чотири задніх. Його голос настільки неприємний, що хочеться вуха собі відрубати. Між собою його називали Слимаком — завжди він крутився навколо знаті та обсмоктував їх зади. Ходили чутки, що й пост він отримав саме таким способом, в той час як вартим лицарям просто відмовляли.
Все йому не подобалось — ставимо не так, стоїмо не так, броня в нас не така, та й самі ми якісь не такі, і як взагалі таких допустили до такої "важливої" справи? Під його командуванням переставляли ми той намет зі Степаном разів 10, коли ж нарешті Слимак обрав місце — робота пішла швидше. Намет здійнявся на свої металеві ноги. Шатро червоного кольору — кольору прапору королівства Анарк, виблискувало під променями сонечка. Мої вуста нервово здригнулися, дивився я на бордову тканину з намальованими трьома колосками. В дитинстві мені було не зрозуміло, чому наше королівство обрало зобразити на прапорі саме їх. Інші королівства-сусіди зазвичай зображали на своїх полотнах войовничих тварин, хижих птахів або ж створювали істот з поєднання декількох животин.

" Анарк не наймогутніше, не найсильніше і навіть не найрозвинутіше королівство на світі. Однак саме наші родючі землі годують тих самих непереможних синів та дочок сусідніх земель. Ти ще малий, щоб зрозуміти, наскільки тісно все пов'язано та обдумано наперед, синку. Коли підростеш — поступово все стане на свої місця."

Матір була мудрою жінкою, незважаючи на свій статус та голодні літа. Вона знала більше за батька, навчання завжди давалося їй легко.
Її слова й досі залишалися для мене загадковими. Про родючість земель я знав, однак що ж вона мала на увазі, коли говорила про те, що все продумано заздалегідь? І як це все пов'язано між собою?
Струшую головою та повертаюся до роботи. Ще двоє таких самих наметів треба встановити. Ватажок загону сидів весь час осторонь, замислено вдивляючись у далечінь. Його обличчя було суворим і втомленим, але в очах горіла непохитна рішучість. Він знав, що цей короткий відпочинок не триватиме довго.
Кухар разом з декількома лицарями розвів вогнище. Багаття спалахувало дедалі яскравіше, червоні язики полум'я здіймалися високо в небо.
******