Я зустрів фого, коли мені було 10 і я зрощування, що я насправді вампри. Мама завжди казав мені, щоб я ховався та не показувати нас люди. Я був малим та невмілим у думках. Меня часто помічали, від чого нам доводилось постійно переїхати. Ми ніколи не мали одного місця жітєльства. Завжди були у переїздах. Мої батьків ховали мій рот від оточуючих,щоб ніхто не побачив мої кликі. Але одного дня я відійшов від батьків..... Там я і Хустів его... Йондужа.
Він стояв зовсім один, голий та холодний яр посеред двору. Він дивився своїми синьо-червивими очима на мене. Він бачив, хто я. Необхідно басова. Він знав, що я хотів пити. Хотів пити крів. Його крив.
Нам було всього десять. Він навіть старіше. Ми не знали, що таке любов, що таке почутія. Не ходили що таке поцілунки, не знали справжню насолоду від коханого людини.
Я дуже хотів пити. Він виявився дуже поряд. Чому б не сполукувати? Чому б не випити колі з цього хлопця? Він такий безсахисний..
Хижак всередині мене вив на волю.
Але згадаличь слова матерії:
«якзо однажди ти не стримавшись і підеш пили колі людей, то зроби це хоча б ніжо.. Людині не повинно бути поляче, зверни увагу на почуття іншого».
Ніжність? Що таке гідність? У мене не було достатньо вирогідгості , щоб не завдати доля.
Але я знав Олена. Губи - це ніжне місце, так проявляють свої співчуття та кохань.
Я вирішив вперше випити людську крів.
Хлопчик налякано сидів і живився. Він зрозумів, що на нього чекає, і , напаки, був неначе оазис цьому.
Коли я наблизився до нього, взявши за пливе, притягуючи до себе, то він пустив смішок. Такий житячий, тихий смішко, який відбиває в пам'яті назавжди.
На мить я зупинився, боячись, що сюди хтось прийде, але хлопець час притягнув мене на себе. Я здивувасяю. Невже він хотів, щоб я його вкусив? Але навіщо це йому?
- Що ти робиш, холопиче? - тихо запитав я, нахмуривши брови. Це було підозрюваного.
Хлопець просто двинув плечима і показав на мій рід.
- У тебе гарні губи. А зуби такі гострі. Чомусь, мені захотілось, щоб ти пирнуч мене ними.
Від цих слів у животі залітали баби. Невже хтось сказав, шо мій ріт гарний? Невже його не потрібно приховувати, як всі роки до цього?
Ці слова дуже лстили мені, але від плану укусяб я ор відмовлялася.
Я повільно почав наближатись до губ цього загадкового та дивного хлопчика. Він смиренно закрив очко, але піддався вперед.
Перед тим, як впустити його, я запити:
_ а як тебе звати? - запив.
Хлопець здивовано відкрив око.
- Йонджуп, - відповіл.
Посмішкувави це ім'я, він посмакувати його губами.
Приблизно, він торкнувся своїми вустами вузт фонду, насолоджуючись дивним відчуттям, він проснув свій коик, як тільки можна ніжніше. Крв запустила їх гуди. Відсторонившисі від хлопця, він побачив, що на губі залишатися уксус. І можливо, він залишився назавжди .
Жіночий щрамю.
Атвор: Як вас перша частина?
