Залишки бруду Прототип

Розділ 14

Це був вишуканий, витончено зроблений мішечок для аромасаше, обшитий пейзажами.

Золотими нитками вишиті розлогі хмари, срібними – гори та ріки, інкрустовані рубіновим агатом; з одного погляду можна було зрозуміти, що ця річ варта того, щоб її придбав сам правитель.

Мо Сі довго дивився на цей мішечок, гнів все ще вирував у його серці. Дещо повільно він виплюнув кілька слів:

— Хто тобі його дав?

— …

Здавалося, Ґу Ман відчув лють у його очах, тож засунув мішечок назад у халат, ближче до серця. Він відповів:

— Моє.

Його?

Як потішно, він був голий, як бубон, яким чином він міг собі дозволити такий парчевий мішечок?

Мо Сі хотілося сміятися.

— Звідки ти взяв на нього гроші?

— Це був обмін.

— … З ким?

Але Ґу Ман лише повторив:

— Це був обмін.

Мо Сі не витримав:

— Що ти міг запропонувати? Що у тебе є? Ти…

Він раптом замовк.

Ґу Ман застряг у борделі, тож з ким він міг зустрітися? Що він міг обміняти на цей мішечок? Відповідь лежала на поверхні, але він як дурний продовжував задавати питання.

Здавалося, ніби серце потерли наждачним папером – йому свербіло та пекло. Мо Сі заплющив очі, намагаючись вгамувати своє дихання, але його чисте і бліде обличчя не могло приховати зціплених зубів. Заспокоївшись, він відкрив очі та промовив тихим, небезпечним голосом:

— Яка тобі з нього користь?

Ймовірно, Ґу Ман також не знав для чого потрібен мішечок з аромасаше, він лиш міцніше стиснув його, безмовно дивлячись на Мо Сі

— Гарний?

— Розкішний?

— Чим ти керувався, щоб зробити щось наскільки абсурдне?

Не витримавши допиту офіцера Мо, ніби він якийсь злочинець, Ґу Ман нарешті неохоче сказав:

— Хтось його мені дав.

— Хіба ти не казав, що обміняв його? Навіть зараз ти продовжуєш мені брехати?

— Хтось… 

На мить здалося, що Ґу Ман хотів продовжити, але щось змусило його вагатися. Він прикусив губу і врешті-решт обрав мовчання. Це мовчання стало останньою краплею, що зламала розум Мо Сі.