cadere

анотація

Ґолантдін Невра ще чує слабкий галас Всесвіту серед уламків катастрофи, коли Радники Руху, Князі Великої Реконструкції та Герої Вільного Спротиву - усі одразу бажають стратити її через зраду.

Триває довга війна. Політичні амбіції брата ледве не коштували їй життя, вона врятувалася, але з його смертю жахливі спогади та нічні кошмари вирвалися на волю. Вони тепер переслідують Ґолантдін наче тіні.

Вона втікає від квесторів Реконструкції до Ордену біженців та рушає із ними у далекі мандри: до незнайомих та небезпечних місць, до Дрейфу-Туманністі, де кожне місто існує за мить до загибелі.

Наче залишаючи позаду той жах, що інші громадяни Великої Реконструкції, відмовляються навіть вважати дійсним, двадцятирічна пані Невра знайде тей уламок, який жорстокий Всесвіт вирвав з її серця.

Коли знайомий світ згас, вона почала падати у глибоку темряву, сум та жага до помсти отруюють кожен день. І голос незнайомця - те єдина річ, яка допомагає Ґолантдін у тому кутку, з якого щоночі приходять кошмари.

Цей голос каже їй вести мандрівників іншим шляхом, в обхід торгівельних чумацьких карт, до мертвого Дрібного Океану.

Він завжди шепоче наче солодке закляття: "Тепер ти вільно літаєш". Та Ґолантдін розуміє: вона без кінця падає, немовби гравітації для неї більше не існує.